- •Для тех у кого нет ответа за первые темы в коменте можете занять себе из Конкретные функции менеджмента. С табличьки рассказать одну функцию(их там 11 шт.)
- •Засновники Тейлор та Файоль
- •Різним рівням управління властиві різні функції.
- •2.1 Планирование.
- •Організація
- •2.3 Организация.
- •Контроль
- •2.5 Контроль.
- •2.2 Мотивация.
- •Мотивація
- •Координація
- •2.4 Координация
- •На підставі досліджень взаємозв'язку функцій відбувається вдосконалення управління, формування ефективної системи менеджменту, усунення зайвих ланок, бюрократичних перепон, подолання опору змінам.
- •В основу теорії ієрархії потреб Абрахама Маслоу покладено:
- •Далі потреби задовольняються в такій послідовності:
- •Сутнісна характеристика потреб в піраміді а.Маслоу
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •За результатами своїх досліджень д МакКлеланд зробив такі висновки:
- •Висновки “теорії справедливості” для практики мотивування:
- •Відповідно до моделі Портера-Лоулера:
- •Модель Портера-Лоулера дозволяє зробити такі висновки:
Засновники Тейлор та Файоль
Ідея функціонального управління належить американському інженеру Ф. Тейлору (1856 - 1915), що запропонував замінити старий управлінський апарат («майстра на всі руки») новим керівним персоналом (компетентним фахівцем). Він увів функцію планування. Як самостійні дії керівника він називав контроль і організацію, але не ставив їх у число основних.
А. Файоль (1841 - 1925), французький інженер, теоретик європейського менеджменту, виділив п'ять функцій адміністрації:
передбачення,
організація,
розподіл,
координація;
контроль.
Більш того, він заклав основи особливого напрямку в менеджменті - структурно-функціонального підходу. Якщо у Ф.Тейлора - одна функція (планування) і один структурний підрозділ, у А.Файоля - п'ять функцій і ціла система функціональних служб. Сучасне розуміння управління включає усі файолівські функції. Розроблена їм модель виявилася дуже плідною (його відносять до загальних функцій управління в 20х р.р. XX ст.).
В організації зазвичай виділяють три рівні ієрархії менеджерів: вищий, середній та оперативний. На всіх цих рівнях міра навантаження на менеджера як координатора, адміністратора та функціонера є різною.
на вищому рівні у його діяльності переважають питання координації
на середньому – адміністрування
на оперативному – функціональні
Так само і менеджмент в організації поділяється на загальний та функціональний.
У загальному менеджменті більшість завдань пов’язані з координацією діяльності співробітників структурного підрозділу. Приблизно 15% загального часу менеджер витрачає на вирішення завдань, що вимагають від нього спеціальних знань. Функціональний менеджер, який виступає перш за все як спеціаліст, допомагає своїм співробітникам вирішувати завдання, що стоять перед ними, контролює їх виконання, виправляючи помилки, а не координуючи їх сумісну роботу. Це відбувається саме тому, що він, перш за все, несе відповідальність за якість та обсяг функції, що здійснюється.
Кожна управлінська дія пов’язана з відображенням дійсності у свідомості суб’єктів управління, а значить, має психологічні особливості. Тому при розподілі роботи мають враховуватися індивідуальні можливості і здібності людини з точки зору досягнення поставлених цілей, вироблення та прийняття управлінських рішень.
ДОПОВНЕННЯ (три рівні ієрархії менеджерів)- тоже тебе Маша.
Різним рівням управління властиві різні функції.
Вищий рівень (вище керівництво) визначає завдання управління, політику, матеріальні, фінансові та трудові ресурси, розробляє довгострокові плани і стратегію їх виконання. В його компетенцію входить аналіз ринку, конкуренції, кон'юнктури і пошук альтернативних стратегій розвитку підприємства на випадок виявлення негативних тенденцій у сфері його інтересів.
На середньому рівні основна увага зосереджена на складанні тактичних планів, на контролі за їх виконанням та за використанням ресурсів і розробкою керівних директив для виведення підприємства на рівень, передбачений планами.
На оперативному рівні відбувається реалізація планів, і складають звіти про хід їх виконання. До керівництва входять, як правило, працівники, котрі забезпечують управління цехами, дільницями, змінами, відділами, службами. Основне завдання оперативного управління полягає в узгодженні всіх елементів виробничого процесу в часі і просторі з необхідним ступенем його деталізації.
Важлива роль психології в ефективному здійсненні функцій управління.
Психологія відіграє важливу роль в ефективному здійсненні функцій управління. Саме тому помітна актуалізація управлінських процесів, пов’язаних з регулюванням, мотивуванням праці, продукуванням знань, розвитком здатності до пізнання своїх підлеглих, партнерів, конкурентів та ситуації загалом. Багатоманітність функцій у процесі здійснення управлінської діяльності вимагає високої компетентності, відповідальності і відповідної психологічної підготовленості керівника.
Ту чи іншу активність взаємодії об’єкту та суб’єкту управління характеризують функції управління. Для ефективного, цілісного управління вони мають створювати єдиний комплекс взаємодії суб’єкта та об’єкта.
Зв'язки і відносини людей, що спільно здійснюють той чи інший процес, є основою тих умов, у яких виявляється кожен окремо узятий працівник у ході виконання їм своїх функцій. Пильної уваги і турботи менеджерів на різних рівнях управлінської ієрархії потребують:
узгодження відносин між учасниками єдиного виробничого процесу, що виходять далеко за межі підконтрольної менеджеру організаційної структури;
координації трудових, виробничих, матеріально-технічних, фінансових і інформаційних процесів як усередині своєї організації, так і за її межами;
своєчасної інформаційної підтримки всіх учасників єдиного виробничого процесу;
регулювання потоків виробничих ресурсів.
Це наповнює змістом процес менеджменту представницькими, організаційними, адміністративними і контролюючими функціями. Всі вони передбачають психологічний контекст. Виконання представницьких функцій припускає встановлення таких відносин із зовнішнім оточенням організації, які б щонайкраще відповідали її інтересам і дозволяли зробити її роботу максимально ефективною (наприклад, кількість клієнтів організації багато в чому буде залежати від поведінки голови відповідного відділу).
Загальні функції управління
Загальні функції поділяються за стадіями (етапами, фазами) менеджменту — за плануванням, організацією, регулюванням і координацією, мотивацією, обліком і контролем.
Найбільш вдалою нам здається класифікація функцій управління Е.Я. Уткіна, наведена нижче.
1. Планування, у межах якого визначають мету ринкової діяльності, необхідні для цього засоби, розробляють методи, найбільш ефективні в конкретних умовах.
2. Організація. її завданням є формування структури підприємства, забезпечення її всім необхідним для нормальної роботи — кадрами, матеріалами, обладнанням, спорудами, грошовими коштами тощо. Організація спрямована на створення необхідних умов для досягнення запланованої мсти.
3. Мотивація. Вона передбачає організацію працівників, спонукаючи їх до ефективної праці, щоб досягти поставленої мети. Для цього впроваджують різноманітне матеріальне та моральне стимулювання, створюють умови для виявлення творчого потенціалу і розвитку працівників.
4. Контроль. Його завдання — кількісна та якісна оцінка й облік результатів роботи. Головні інструменти цієї функції — спостереження, перевірка всіх складових діяльності підприємства, облік і аналіз. Контроль виступає в системі управління елементом зворотного зв'язку. На основі його даних здійснюють коригування прийнятих рішень, планів, норм і нормативів.
5. Координація. Це функція менеджменту, яка гарантує безперервність дій. Мета координації — досягти узгодженості в роботі всіх ланок організації (підприємства) шляхом встановлення між ними оптимальних зв'язків (комунікацій). Для цього широко використовують звіти, інтерв'ю, конференції, комп'ютерний зв'язок, засоби радіо - та телемовлення тощо. За допомогою різних форм зв'язку забезпечують взаємодію між підсистемами, здійснюють маневрування ресурсами, досягають єдності й узгодженості всіх функцій менеджменту, а також дій керівників.
Але цей перелік буде неповним без двох функцій інформування (комунікація) і прийняття рішень.
Детальніше про загальні функції
Планування
Функція планування — функція, за допомогою якої в ідеальній формі реалізується мета управління. Планування посідає значне місце в роботі вищого керівництва, менше — на середньому і мінімальне — на оперативному рівні. Планування на вищому рівні управління стосується майбутніх проблем і орієнтовано на тривалий термін. На середньому рівні планування здійснюється на більш короткий термін, при цьому план вищого рівня управління деталізується. Показники на цьому рівні більш точні. Оперативне управління має на увазі найбільш детальну проробку плану.
