Показники зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються (2007 р)

Показники	Усі країни, що розвиваються	Країни Африки на південь від Сахари	Східна Азія і район Тихого океану	Південна Азія	Ближній Схід і Північна Африка	Латинська Америка і Північна Африка	Європа і Центральна Азія
Сукупна заборгованість, млрд. дол. США	2851	173	653	210	150	711	955
Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу, %	74	108	56	84	72	120	98
Коефіцієнт зовнішнього боргу, %	25	24	19	19	14	26	40
Відношення резервів до короткострокового зовнішнього боргу, %	418	343	529	1174	549	333	264

Разом з цим, доволі високими темпами (в середньому 7,8% на рік) зростає валова зовнішня заборгованість в країнах — традиційних світових лідерах (табл. 4). І це тоді, коли їм самим та їх економічним партнерам вкрай потрібні потужні мільярдні інвестиційно-кредитні грошові вливання для подолання соціально-економічних наслідків кризи, зокрема для стабілізаційної підтримки банківських систем.

Таблиця 4

Рейтинг найбільших країн-боржників (на 01.04.2010 р.)

№	Країна	Валовий Зовнішній борг, % до ВВП	№	Країна	Валовий зовнішній борг, % до ВВП
1.	Ірландія	1312	11.	Фінляндія	220
2.	Великобританія	426	12.	Японія	204
3.	Швейцарія	382	13.	Норвегія	202
4.	Нідерланди	377	14.	Іспанія	181
5.	Бельгія	329	15.	Німеччина	180
6.	Данія	318	16.	Греція	170
7.	Швеція	265	17.	Італія	147
8.	Австрія	256	18.	Австралія	122
9.	Франція	258	19.	Угорщина	122
10.	Португалія	236	20.	США	97

Між тим, є країни, що в проблемні для світу 2008–2010 рр. демонструють сталу або позитивну динаміку щодо скорочення власного обсягу зовнішньої державної заборгованості (Бразилія, Індія та Китай), або стабільність і контрольованість ситуації (Білорусь, Казахстан, Канада, Російська Федерація, Туреччина та ін.)2. При збереженні поточних тенденцій, за оцінками експертів, висловленими на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, у 2015 р. державна заборгованість країн групи БРІК буде дорівнюватиме 40% від їх сукупного ВВП. Тоді як для групи країн — традиційних лідерів за умов активізації економічної діяльності у 2010 р. і бездефіцитності їх консолідованих бюджетів відповідний показник становитиме 120%. У перспективі слід очікувати, що Бразилія, Індія, Китай і Росія перетворяться в найкрупніших кредиторів країн Заходу. Зміниться ієрархія в світовій політиці та економіці з відповідним переміщенням світового центру сили із Заходу на Схід.

Програми подолання проблеми зовнішньої заборгованості умовно поділяються на:

І. Ініційовані міжнародними фінансово-кредитними інститутами:

• план Бейкера (Паризький клуб, 1985 р.): надання протягом 3 років додаткових кредитів на суму 19 млрд. дол. для підтримки економічного зростання 15 крупних країн — боржників на умовах активізації приватного підприємства, обмеження втручання держави в економічні процеси, приватизації державного сектора, лібералізації зовнішньої торгівлі, активного залучення іноземних інвестицій;

• план Брейді (Паризький клуб, 1998 р.), за яким зовнішній борг країни розподіляється на дві частини: ту, що обслуговується, та ту, що не обслуговується. Країна повинна спочатку сплатити першу частину боргу за допомогою конверсії коротко- та середньострокових зобов’язань на довгострокові. Принциповий аспект цих домовленостей виражається в тому, що банки-кредитори здійснюють реструктуризацію заборгованості в обмін довгострокових зобов’язань на акції державних підприємств, що приватизуються;

• боргова ініціатива МФВ та Світового Банку щодо надання допомоги бідним країнам з високим рівнем заборгованості (Highly Indebted Poor Countries, HIPC, 1999 р.), у межах якої загальна заборгованість 28 найбідніших країн поступово зменшується на 56 млрд. дол. США;

• ініціатива по списуванню багатостороннього боргу країнам з низьким рівнем доходу і високим рівнем заборгованості (Multilateral Debt Relief Initiative, МDRI), запропонована «Великою сімкою» у 2005 році. Вона передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового Банку та Африканського банку розвитку і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів МВФ (на сьогодні ініціативою охоплено 22 країни);

• ініціативи Паризького та Лондонського клубів, які щорічно приймаються і передбачають конкретні заходи щодо зменшення чи реструктуризації заборгованості для конкретної країни або країн (наприклад, у 2007 р. для Перу і Македонії; у 2008 — для Гаїті; у 2009 — Анголи; у 2010 — Афганістану) тощо.

ІІ. Національні програми забезпечення керованості зовнішньо-борговими процесами, механізмами якої є:

• конверсія державного боргу — зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо оговорений дохід;

• консолідація державного боргу — передача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики;

• уніфікація — об’єднання кількох позик в одну, яке спрощує управління державним боргом;

• обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх періодів на нові — часткова відмова держави від своїх боргів;

• відстрочка погашення — перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться;

• анулювання (дефолт) — повна відмова держави від своєї заборгованості;

• профіцитно-орієнтована реструктуризація доходної та/або видаткової частин консолідованого бюджету при жорсткому дотриманні бюджетно-фінансової дисципліни і цільовому спрямуванні бюджетного надлишку на покриття зовнішньої заборгованості;

• націоналізація комерційних банків та соціалізація приватних зовнішньо-боргових зобов’язань, перекладання їх на суспільство в цілому;

• стимулювання економічного зростання й збільшення ВВП як джерела податкових бюджетних доходів і відповідних платежів позичальникам;

• емісійна інфляція (для країн, чия валюта є вільно конвертованою).

ІІІ. Стабілізаційні програми взаємодопомоги у межах окремих економічних інтеграційних об’єднань.