7.3. Класифікація процесів взаємодії в транспортних вузлах

Процеси взаємодії в транспортних вузлах класифікуються за наступними ознаками [21]:

• за характером просторових (зовнішніх) взаємозв’язків досліджуються особливості взаємодії транспортних вузлів між собою, з іншими елементами єдиної транспортної системи, системи розміщення продуктивних сил і навколишнім середовищем; завдяки названих зовнішніх чинників визначається гармонійний розвиток вузлів, між якими існує взаємодія при обслуговуванні групи взаємопов’язаних міст з різними географічними, економічними і планіровочними особливостями; врахування просторових (зовнішніх) взаємозв’язків надає можливість забезпечити комплексне і ефективне розміщення і розвиток транспортних вузлів в тісній взаємодії із раціональним розміщенням промислового, сільськогосподарського виробництва, зручність розміщення місць проживання людей і місць роботи (навчання) в населених пунктах, зон відпочинку, взаємопов’язаний розвиток інженерних комунікацій (енергозабезпечення, водопостачання та інше) в містах і транспортних вузлів, ефективне використання земельних ресурсів;

• за тривалість режимів взаємодії (періодів прогнозування і планування розвитку взаємодії) розглядається довгострокове (20-30 років), середньострокове (2-5 років), поточне (1 рік) і оперативне (1 доба) планування взаємодії; довгострокове (перспективне) планування режимів взаємодії визначає стратегічні задачі розвитку окремих видів транспорту; планування розвитку взаємодії за різними періодами прогнозування по тривалості повинно забезпечувати взаємозв’язок між собою різнострокових планів; середньострокові і поточні плани розвитку взаємодії складають базу для перспективного планування;

• за рангом (ступенем) взаємодію підсистем і елементів транспортного вузла слід розглядати на наступних рівнях взаємодії: вхідних у вузол транспортних потоків і постійних пристроїв транспортного вузла, різних видів транспорту (міжвидова взаємодія), основних підсистем одного вида транспорту (внутрішньовидова взаємодія), окремих елементів транспортного вузла і його підсистем (між елементна взаємодія); врахування рангової взаємодії надає можливість формувати раціональну структуру транспортного вузла, зменшувати транспортні витрати і здійснити комплексне автоматизоване управління різними видами транспорту;

• за формою взаємодії транспортні процеси мають наступні складові: технічну, технологічну, економічну, організаційну, інформаційну і правову частини загальної системи.

Технічна форма взаємодії у вузлах вимагає забезпечення уніфікації, стандартизації і повне узгодження технічних засобів різних видів транспорту, що формує найкращі умови для обслуговування пасажирських потоків. Входження України до міжнародних структур і організацій вимагає дотримання міжнародних стандартів з метою недопущення безлічі розмірів і конструкцій рухомого складу. Крім того, технічна взаємодія передбачає максимальне суміщення розміщення в вузлах постійних пристроїв різних видів транспорту і об’єднання функціонально однорідних пристроїв. Завдяки такої взаємодії виключається дублювання окремих пристроїв, забезпечується інтенсивне використання технічних засобів і споруд, зменшуються витрати і штат, більш раціонально використовується територія міст, з’являється можливість побудови багаторівневих транспортних розв’язок, залізнично-автомобільних мостів і комплексних зупиночно-пересадочних вузлів. В обслуговуванні пасажирів функціонально однорідними пристроями у транспортних вузлах є вокзали (об’єднані залізнично-автомобільні), міські каси з продажу квитків, ремонтні засоби різних видів транспорту. Для забезпечення більш тісної взаємодії в транспортних вузлах важливою складовою технічної форми взаємодії є створення і впровадження комплексних автоматизованих систем управління перевезеннями пасажирів.

Технологічна форма взаємодії необхідна для реалізації оптимальних режимів обслуговування в вузлах транспортних потоків. Для цього необхідно забезпечити єдність технологій, впровадження взаємопов’язаних графіків руху транспортних засобів і комплексного планування і автоматизованого управління різними видами транспорту у вузлах. Для пасажирських перевезень велике значення має зменшення витрат часу на поїздку і в пунктах взаємодії різних видів транспорту. Вирішення цієї задачі є одним із головних напрямків удосконалення пасажирських перевезень. Тривала поїздка призводить до появлення у пасажирів транспортної утомленості, що негативно впливає на продуктивність праці, зменшує особистий час людини, який вона може спрямувати на задоволення особистих потреб (відпочинок, підвищення культурного рівня, лікування).

Інформаційна форма взаємодії передбачає забезпечення сумісної інформації: єдність параметрів транспортних потоків на виході із однієї підсистеми і на вході іншої, форм їх представлення, часу видачі необхідної інформації однієї системи іншій для прийняття управлінського рішення. Створення єдиної інтегрованої інформаційної системи вузла сприятиме забезпеченню більш чіткої координації різних підсистем і елементів вузла, поглибленому маркетинговому дослідженню і вивченню сучасного стану транспортних вузлів і умов взаємодії різних видів транспорту, більш точному дослідженню закономірностей формування пасажирських потоків, визначенню оптимальних потужностей елементів вузла і соціально-економічної ефективності різних варіантів розвитку транспортних вузлів.

Правова форма взаємодії встановлює взаємні відносини між різними видами транспорту, пасажирськими компаніями і органами державної влади. Функціонування різних видів пасажирського транспорту (компаній) у вузлах в сучасних умовах вимагає подальшого удосконалення правової форми взаємодії з врахуванням нових економічних умов розвитку населених пунктів (транспортних вузлів) в державі.

Економічна форма взаємодії допомагає, спираючись на наведені вище інші форми взаємодії, здійснити правильний вибір оптимальних режимів взаємодії. Задача вибору режиму взаємодії відноситься до класу оптимізаційних задач по вибору варіантів реконструкцій і розвитку вузлів і удосконалення транспортного обслуговування населення в умовах розробки проектних рішень (розміщення вузлів в єдиній транспортній системі; визначення величини резервів вузлів; комплексний розвиток всіх видів транспорту у вузлі; розробка оптимальної схеми, що з’єднує вузли; розробка структури вузлів; вибір засобів управління вузлами) і в експлуатаційних умовах (розробка єдиного технологічного процесу роботи вузла; вибір оптимального комплексного графіка руху транспортних одиниць; розстановка і використання технічних засобів і обслуговуючого персоналу; оптимізація оперативних рішень; розробка якісних сервісних послуг).