2. Базисна теорія митного тарифу

Головним інструментом зовнішньоторговельної політики виступає митний тариф, що складається з конкретних ставок митних зборів, які нараховуються при імпорті або експорті то­вару.

Митні тарифи виконують три основні функції:

• фіскальну — забезпечують поповнення доходної части­ни державного бюджету та поліпшують стан платіжно­го балансу;

• протекціоністську — захищають національних вироб­ників від іноземної конкуренції;

• балансуючу — запобігають небажаному експорту то­варів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Виділяють декілька класифікацій митних тарифів (табл. 4.2). Залежно від способу стягнення митні тарифи бувають:

• адвалорні — встановлюють у відсотках до митної вар­тості товару;

• специфічні — нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару;

• комбіновані — об'єднують специфічні та адвалорні ми­та.

За об'єктом оподаткування застосовують тарифи:

• імпортні — обкладаються усі товари, що ввозяться до країни;

• експортні — нараховуються на експортні товари;

• транзитні — збори, які стягують з товарів, що перево­зяться транзитом через територію країни.

Таблиця 4.2 Види митних тарифів

За способом стягнення	Адвалорні	Специфічні	Комбіновані
За об'єктом оподаткування	Імпортні	Експортні	Транзитні
За характером дії	Сезонні	Антидемпінгові	Компенсаційні
За походженням	Автономні	Конвенційні	Преференційні
За типами ставок	Постійні	Змінні	—
За способом нарахування	Номінальні	Ефективні	—

За характером дії митні тарифи класифікують як: • сезонні, що застосовуються для оперативного регулю­вання торгівлі сезонною продукцією;

• антидемпінгові, які вводять з метою захисту від демпінгу;

Демпінг – реалізація товарів на ринках зарубіжних країн за більш низькими цінами у порівнянні з тими, які склалися у даній країні, з метою отримання конкурентних переваг в експорті на той чи інший ринок.

• компенсаційні, які нараховують під час імпорту товарів, у виробництві яких використано субсидії і їх ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних то­варів.

За походженням мита бувають:

• автономні, які вводяться на підставі односторонніх рішень уряду;

• конвенційні, що визначаються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод;

• преференційні, що встановлюються на основі багатосто­ронніх угод за ставками нижчими, ніж діючі.

За типами ставок митні тарифи поділяють як:

• постійні, що встановлюються урядом і не змінюються залежно від обставин;

• змінні, що змінюються залежно від обставин, визначе­них урядом.

За способом нарахування мита бувають:

• номінальними, які визначаються в самому тарифі;

• ефективними, що встановлюють рівень митних зборів із врахуванням мита на комплектуючі.

Розглянемо наслідки від впровадження митного тарифу, використовуючи базисну теорію митного тарифу.

Ця теорія була сформульована неокласиками, які довели, що впровадження митного тарифу негативно позначається на динаміці функціонування міжнародного ринку — при застосу­ванні митного тарифу програє не лише країна, що їх сплачує, а й країна, що його вводить. У цілому митні тарифи практично завжди зменшують рівень добробуту нації, оскільки спожи­вачі втрачають більше, ніж отримують виробники і держава разом. Тариф перерозподіляє доходи споживачів імпортної продукції на користь інших соціальних груп. Як правило, сти­мулювання вітчизняного виробництва може бути більш ефек­тивним при використанні інструментів нетарифного регулю­вання. Але в деяких випадках доцільно використовувати саме митний тариф. Наприклад, застосування митного тарифу сприяє підтримці національного товаровиробника і як наслідок — зростанню національного виробництва та зайня­тості ресурсів. Крім того, тарифні надходження може застосо­вувати уряд як джерело для фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.