3. Державний борг та методи управління ним

Форми державного боргу

• Поточний державний борг – сума заборгованості, що підлягає погашенню у поточному періоді (році), й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними і непогашеними на даний момент позики.

• Капітальний державний борг – загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

• Внутрішній державний борг …

• Зовнішній державний борг …

Види внутрішнього державного боргу

• Номінальний борг – сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках; передбачає погашення основної суми боргу з виплатою відсотків у визначені терміни.

• Реальний борг – борг, який крім номінального включає також невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований ПДВ тощо).

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов’язання:

Державний зовнішній борг України складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрольних зобов’язань у зв’язку з некомерційними ризиками;

• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено Державним бюджетом України.

Відповідно до бюджетної класифікації державний борг структурізується за типом кредитора і типом боргового зобов’язання (ст. 12 Бюджетного кодексу України).

Основні економічні наслідки державного боргу

Метою управління державним боргом є одержання найвищого ефекту від фінансування за рахунок позичених коштів та уникнення макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Стадії управління державним боргом

Обслуговування боргу – це сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов раніше випущених позик і визначення умов та порядку здійснення нових державних запозичень.

Основними цілями функціонування системи управління державним боргом є задоволення потреб уряду в додаткових фінансових ресурсах для фінансування загальнодержавних програм за рахунок внутрішній і зовнішніх запозичень на умовах сприяння розвитку національної економіки та забезпечення високого рівня політичної, економічної та фінансової безпеки держави.

Правовою основою управління державним боргом є Конституція, Бюджетний кодекс, Закони України “Про Державний бюджет України”, “Про національний банк України”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та інші законодавчі і нормативні акти. Зазначені правові акти визначають порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, їх граничний обсяг, особливості здійснення державних та місцевих запозичень, порядок випуску та обігу державних і місцевих цінних паперів, їх види тощо.

Об’єкти управління державним боргом

• випущені та непогашені боргові зобов’язання держави;

• запозичені кошти, що надійшли у розпорядження уряду та суб’єктів господарювання (за наданими державними гарантіями) з внутрішніх і зовнішніх джерел;

• кошти, отримані урядом за міжнародними угодами від міжнародних й іноземних інвесторів та частина ВВП, яка спрямовується на обслуговування державної заборгованості.

Суб’єкти управління державним боргом

Методи управління державним боргом

• Рефінансування державного боргу – погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

• Реструктуризація державного боргу – угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх боргових зобов’язань, про нову схему погашення.

Реструктуризація державного боргу проводиться за допомогою таких методів:

• Пролонгація боргу – форма добровільної згоди кредиторів на відстрочення виплат за зобов’язаннями боржника. Цей метод застосовується тоді, коли випуск нових позик на обслуговування раніше випущених позик є фінансово недоцільним.

• Конверсія боргу - …

• Консолідація боргу – зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення короткострокових позик у довгострокові позики, об’єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Конверсія і консолідація державного боргу можуть проводитись одночасно.

• Викуп боргу с дисконтом на вторинному ринку – …

• Обмін боргу на акції національних підприємств чи національну валюту – передбачає надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку в результаті можна придбати акції національних компаній. Є найпоширенішою схемою реструктуризації державного боргу і частіше використовується у формі безпосереднього обміну (своп) боргів на акції національних компаній.

• Тимчасовий мораторій на виплату відсотків або частини основного боргу – …

• Списання (анулювання) боргу – відмова уряду від погашення боргу, що може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, її банкрутством або політичними мотивами (в результаті приходу до влади нових політичних сил, які відмовляються визнавати боргові зобов’язання своїх попередників. Однак анулювання боргу не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки. Найчастіше анулювання боргу застосовується до найменш розвинутих країн, нездатних погасити свої боргові зобов’язання навіть у віддаленій перспективі.