2 Основні вимоги до оформлення дипломної (магістерської) роботи

Кваліфікаційна робота повинна виконуватися державною мовою. Оформлення кваліфікаційної роботи повинно відповідати вимогам стандарту ДСТУ 3008-95. Державний стандарт України. Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення.  Київ: Держстандарт України, 1995. 36 с.

Дипломна робота спеціаліста (магістерська робота) (нижче за текстом  кваліфікаційна робота)  це документ, котрий містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою (обсягом 50  60 сторінок формату А4, не враховуючи додатків), передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури та самостійно здійсненої роботи.

2.1 Загальні вимоги до кваліфікаційної роботи:

• чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;

• переконливість аргументації;

• стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення; конкретність викладення результатів дослідження;

• обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.

У роботі повинні бути відображеними:

• актуальність тематики та відповідність сучасному стану науки, техніки і питань виробництва;

• обґрунтування вибраного напряму досліджень, методів розв’язання задачі та їх порівняльні оцінки;

• аналіз та узагальнення існуючих результатів;

• розробка загальної методики проведення досліджень;

• характер і зміст виконаних теоретичних досліджень та розрахунків, методи досліджень ;

• обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків, отримані експериментальні дані; теоретичний (практичний) аналіз розроблених алгоритмів (програм);

• блок-схема програми (алгоритму), програма (як правило в додатках), контрольні приклади;

• оцінка повноти розв'язання поставленої задачі;

• відповідність виконаних досліджень плану;

• оцінка достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами, виокремлення переваг проведеної роботи, одержаних результатів;

• наукова та практична цінність виконаної роботи, виклад наукової новизни, якщо вона є.

2.2 Структура кваліфікаційної роботи:

• титульний аркуш (див. додатки В, Г);

• реферат (див. додаток Д);

• зміст (див. додаток Е);

• перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за потреби);

• вступ;

• суть роботи (основна частина);

• висновки;

• список використаних джерел (перелік посилань);

• додатки (за потреби).

2.3 Вимоги до змісту кваліфікаційної роботи

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи магістра:

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який містить:

• найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконана робота;

• назву роботи;

• прізвище, ім'я, по батькові автора дипломної роботи;

• науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника і (або) консультантів;

• місто та рік.

Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку:

• перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності);

• вступ;

• послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) основної частини роботи;

• висновки;

• рекомендації (за необхідності);

• список використаних джерел;

• назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше  їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік потрібно друкувати у дві колонки, у яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа  їх детальну розшифровку.

Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень та термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.

Обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України шляхом аналізу і порівняння з відомими розв’язками наукової задачі.

Коротко викладають зв’язок вибраного напряму досліджень із планами організації, де виконана робота, а також із галузевими та (або) державними планами і програмами.

Формулюють мету роботи й задачі, які необхідно розв’язати для досягнення поставленої мети.

Об’єкт дослідження  це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба послідовно за змістом роботи, коротко і змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором, випускником особисто, якщо вони є. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, має подальший розвиток).

У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення,  відомості про практичне застосування одержаних результатів чи рекомендації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію про ступінь готовності до використання або масштабів використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначеними назвами організацій, у яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів. Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значимість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

У вступі треба коротко відобразити оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення досліджень, відмічаючи: практично розв’язані задачі; прогалини знань, що існують у даній галузі; провідних вчених і фахівців із даної галузі; актуальність та новизну теми; взаємозв’язок з іншими роботами. Необхідно також дати коротку характеристику розділів роботи.

Результати дослідження, виконаного у співавторстві, подаються кожним із співавторів у вигляді окремої роботи з обов’язковим посиланням на роботи співавторів.

Основна частина Зміст роботи розміщують після вступу, починаючи з нової сторінки. Основна частина роботи – це викладання відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об’єкта, принципів його дії, основних принципових рішень, що дають уявлення про устрій об’єкта і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, ресурсоощадності. Весь матеріал поділяють на розділи, кожний з яких починають із нової сторінки.

У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;

• виклад загальної методики й основних методів досліджень;

• експериментальну частину і методику досліджень;

• відомості про проведені теоретичні та (або) експериментальні дослідження;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними, і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

Далі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають. В експериментальних  принципи дії та характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

У наступних розділах із вичерпною повнотою викладаються результати власної роботи автора. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Розділи можна поділяти на підрозділи та пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У них наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить погляди автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Текст висновків можна поділяти на пункти.

Рекомендації вміщують, якщо це потрібно, після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.

Список використаної літератури, який починають із нової сторінки, завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є. Список використаних джерел  елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаної літератури. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання). Список використаної літератури складають із джерел у тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті (найбільш зручний для користування). Відомості про джерела, уключені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів:

• ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления»;

• ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;

• ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила»;

Додаток необхідно починати з нової сторінки. У ньому вміщують матеріал, який:

• є необхідним для повноти роботи, але включення його до її основної частини може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

• може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

У додаток за необхідності можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

• проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;

• таблиці додаткових цифрових даних;

• протоколи й акти випробувань, упровадження;

• опис нових програм, які використовувались під час проведення експериментів та розрахунків;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп’ютерах створених методів;

• текст розроблених програм;

• ілюстрації допоміжного характеру;

• додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.