Іv. Визначення добового діурезу і водного балансу

Тяжкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності. Однією з ознак такої недостатності є поступове накопичення рідини в підшкірній жировій клітковині (набряки) і в порожнинах організму (плевральній, перикардіальній, черевній). При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі.

Кількість сечі, що її виділяє людина за добу, називають добовим діурезом. Спостереження за діурезом хворого з набряками необхідно вести систематично після кожного сечовипускання протягом доби (з 6.00 до 6.00 наступного дня), за допомогою градуйованого флакона визначають кількість виділеної сечі, записують дані і сечу вилива­ють у туалет. Можна збирати сечу протягом доби у посудину, але це створює певні незручності щодо дотримання санітарного-протиепіде- мічного режиму. Якщо хворий знаходиться на ліжковому режимі, то Медична сестра попереджує про це санітарку. О 6 год ранку пацієнт звільняє сечовий міхур у туалет, дану порцію сечі не враховують. Ос­танній раз пацієнт мочиться о 6 год ранку наступного дня. Результат Добового діурезу записують у температурний листок або листок ін­тенсивного спостереження і терапії, який заповнюють на пацієнтів У реанімаційних відділеннях та блоках інтенсивної терапії. Добовий діурез порівнюють із кількістю випитої та введеної парентерально рі. дини. Таким чином визначають водний баланс.

Діурез вважають позитивним, якщо кількість виділеної сечі більша від кількості випитої рідини. Це спостерігається тоді₍ коли хворий вживає сечогінні препарати, тобто в період сходжен­ня набряків. Сходження набряків можна контролювати за допо­могою щоденного (вранці після відвідування туалету) визначення маси тіла; зменшення маси тіла свідчить про зменшення набряків і навпаки.

За добу людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може коливатися залежно від кількості випитої рідини, різних фізіологічних і патологічних умов.

При помірній фізичній активності нирки виділяють приблизно 75—80 % усієї рідини, що надходить в організм; решта рідини виді­ляється через шкіру та через легені, деяка кількість — з калом.

При обліку вжитої рідини потрібно пам'ятати, що воду містить не тільки рідка їжа (бульйон, чай, борщ), але й тверді страви (овочі, фрукти, пюре, каші, котлети тощо).

При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені і шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить приблизно 200 мл за добу.

Потрібно мати на увазі, що виділення невеликої кількості сечі не завжди є показником затримки води в організмі, оскільки вода може виділятися в значній кількості потовими залозами, а також при блю­ванні чи проносі.

Здорова людина мочиться 5—6 разів на добу переважно вдень. При серцевій слабкості, нирковій недостатності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищувати кількість сечі, що виділяєть­ся вдень. Цей симптом називається ніктурією.

У деяких патологічних випадках спостерігається повне припи­нення виділення сечі, так звана анурія (сечовий міхур у таких ви­падках порожній). Рефлекторне припинення сечовипускання (після операцій на органах травного каналу, малого таза) або через закриття сечовипускного каналу пухлиною передміхурової залози у чоловіків, або каменем, наявним у сечовому міхурі, називається ішурією. Якщо сечі виділяється за добу менше 500 мл, таке явище називають олігурією. Причиною олігурії можуть бути захворювання нирок, серця, а також виділення води з організму іншими шляхами (блювання, пронос).

Поліурія — виділення сечі понад 2 л за добу спостерігаються при цукровому і особливо нецукровому діабеті, коли кількість сечі може доходити до 10 л на добу. Поліурія буває також при швидкому схо­дженні набряків.