- •Історія філософії
- •1. Предмет філософії
- •3. Релігійне осягнення історії
- •6. Прогресистське тлумачення і. Кантом
- •8.Теорія історичного процесу
- •9.Цивілізаційний підхід до історії.
- •10. Морфологія історії о. Шпенґлера.
- •11. Філософія історії а. Тойнбі.
- •13.Проблема суб’єкта історії:людина історичні спільності цивілізації.
- •12.Ноосферна концепція в.І.Вернадського
- •14. Ідеалістичний підхід до розуміння рушійних сил і факторів історії.
- •15.Матеріалістичний підхід до розуміння рушійних сил і факторів історії.
11. Філософія історії а. Тойнбі.
Тойнбі створює власну культурно-історичну концепцію, в якій центральним поняттям є локальні цивілізації. Історичний процес для нього — це існування в просторі та часі окремих локальних суспільств. Цивілізація, за Тойнбі, виростає з примітивних (первісних) суспільств в результаті виклику, породженого винятковими обставинами різного характеру й успішної відповіді на цей виклик. Тойнбі вважає, що цивілізації розвиваються замкнено, ізольовано, локально, хоча й не виключає подібності їх. Концепцію єдності цивілізації він проголошує хибною; на його думку, вона з'явилася тому, що західна цивілізація поширила свою економічну та політичну систему на весь світ, і з цього робиться висновок про уніфікацію історичного розвитку. Тойнбі з цим категорично не згоден. Світ багатоманітний, і його не можна уніфікувати.
Якщо Шпенґлер виходить із заперечення смислової єдності історії, то Тойнбі намагається досягти її цілісного бачення, не відкидаючи ідеї її поділу на велику кількість окремих незалежних соціальних організмів — локальних цивілізацій.
«Одиницею виміру» історичного буття для Тойнбі є цивілізація.
Згідно з концепцією Тойнбі як християнського філософа, засновком історії є вселенський розум, божественний закон — Логос, істина виявляється в діалозі людства з ним, а точніше — у відповідях на виклики людства.
Здійснюючи аналіз історії, Тойнбі вирізняє двадцять одну цивілізацію, що будь-коли існували на Землі. Цивілізації, крім того, взаємодіють між собою й можуть взаємно впливати одна на одну. Розвиваючи ідеї Шпенґлера про циклічність історії, Тойнбі розуміє її як послідовну генезу цивілізацій, що проходять у своєму розвитку та занепаді однакові фази: зародження, зростання, катастрофи, розпаду й загибелі.
Аналізуючи різні концепції походження цивілізацій, Тойнбі доходить висновку, що причина генези цивілізації полягає не в якомусь поодинокому факторі, а в комбінації декількох. Виклик і адекватність відповіді на нього є підґрунтям для генези цивілізації та зумовлює її розвиток. Ті суспільства, які не спромоглися на адекватну відповідь на цей виклик, тобто не змогли змінити свій спосіб життя, — загинули.Кожна цивілізація проходить на своєму життєвому шляху чотири стадії. Стадія зародження — ге-неза. Цивілізація може виникнути або внаслідок мутації примітивного суспільства, або на руїнах «материнської» цивілізації. За стадією генези настає стадія зростання, коли цивілізація з зародка розвивається в повноцінну соціальну структуру. У процесі зростання цивілізації постійно загрожує небезпека переходу в стадію надламу, що, як правило (але не обов'язково!), змінюється стадією занепаду. Занепавши, цивілізація або зникає (єгипетська цивілізація, цивілізація інків), або дає життя новим цивілізаціям (еллінська цивілізація, що породила через Вселенську церкву західне та православне християнство).Тойнбі заперечує вплив долі в розвитку цивілізації, вважаючи, що останнє слово завжди залишається за людиною.На відміну від Шпенґлера, який прогнозує «присмерк Європи», Тойнбі, як і Ясперс, обґрунтовує можливість врятування західної цивілізації шляхом посилення ваги релігійно-духовних засад та моральних чинників суспільного життя людей.
