11. Філософія історії а. Тойнбі.

Тойнбі створює власну культурно-історичну концепцію, в якій центральним поняттям є локальні цивілізації. Історичний процес для нього — це існування в просторі та часі окремих локальних суспільств. Цивілізація, за Тойнбі, виростає з примітивних (первісних) суспільств в результаті виклику, породжено­го винятковими обставинами різного характеру й успішної відповіді на цей виклик. Тойнбі вважає, що цивілізації розвиваються замкне­но, ізольовано, локально, хоча й не виключає подібності їх. Кон­цепцію єдності цивілізації він проголошує хибною; на його думку, вона з'явилася тому, що західна цивілізація поширила свою еко­номічну та політичну систему на весь світ, і з цього робиться висновок про уніфікацію історичного розвитку. Тойнбі з цим категорично не згоден. Світ багатоманітний, і його не можна уніфікувати.

Якщо Шпенґлер виходить із заперечення смислової єдності історії, то Тойнбі намагається досягти її цілісного бачення, не відкидаючи ідеї її поділу на велику кількість окремих незалежних соціальних організмів — локальних цивілізацій.

«Одиницею виміру» історичного буття для Тойнбі є цивілізація.

Згідно з концепцією Тойнбі як християнського філософа, за­сновком історії є вселенський розум, божественний закон — Логос, істина виявляється в діалозі людства з ним, а точніше — у відповідях на виклики людства.

Здійснюючи аналіз історії, Тойнбі вирізняє двадцять одну цивілізацію, що будь-коли існували на Землі. Цивілізації, крім того, взаємодіють між собою й можуть взаємно впливати одна на одну. Розвиваючи ідеї Шпенґлера про циклічність історії, Тойнбі ро­зуміє її як послідовну генезу цивілізацій, що проходять у своєму розвитку та занепаді однакові фази: зародження, зростання, катаст­рофи, розпаду й загибелі.

Аналізуючи різні концепції походження цивілізацій, Тойнбі до­ходить висновку, що причина генези цивілізації полягає не в яко­мусь поодинокому факторі, а в комбінації декількох. Виклик і адек­ватність відповіді на нього є підґрунтям для генези цивілізації та зу­мовлює її розвиток. Ті суспільства, які не спромоглися на адекват­ну відповідь на цей виклик, тобто не змогли змінити свій спосіб життя, — загинули.Кожна цивілізація проходить на своєму життєвому шляху чотири стадії. Стадія зародження — ге-неза. Цивілізація може виникнути або внаслідок мутації примітив­ного суспільства, або на руїнах «материнської» цивілізації. За стадією генези настає стадія зростання, коли цивілізація з зародка розвивається в повноцінну соціальну структуру. У процесі зростан­ня цивілізації постійно загрожує небезпека переходу в стадію надла­му, що, як правило (але не обов'язково!), змінюється стадією зане­паду. Занепавши, цивілізація або зникає (єгипетська цивілізація, цивілізація інків), або дає життя новим цивілізаціям (еллінська цивілізація, що породила через Вселенську церкву західне та право­славне християнство).Тойнбі заперечує вплив долі в розвитку цивілізації, вважаючи, що останнє слово завжди залишається за людиною.На відміну від Шпенґлера, який прогнозує «присмерк Європи», Тойнбі, як і Ясперс, обґрунтовує можливість врятування західної цивілізації шляхом посилення ваги релігійно-духовних засад та мо­ральних чинників суспільного життя людей.