8.Філософія еллінізму: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм

Елліністична філософія - це сукупність філософських учень, яка визначила зміну парадигми філософського мислення. Навзамін пошукам правди й справедливості приходять пошуки шляхів порятунку від драматизму суспільного життя й прагнення уникнути випадковості в житті людей. Цей період репрезентували,тобто представили такі філософські школи, як епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм, що пропонували свої оригінальні ідеї, спрямовані на досягнення особистого щастя.

Епікуреїзм - одна з найвпливовіших шкіл елліністичного періоду, основним ідейним змістом та теоретичним обґрунтуванням якого було учення і образ життя її засновника Епікура.

Найвідомішими представниками також є: Тіт Лукрецій Кар і Кацій.

Епікурейці вважали, що метою людського життя є атараксія, тобто безтурботний стан духу, свобода від душевних тривог і тілесних страждань. Це досягається шляхом вироблення правильного ставлення до смерті, долі і богів, а також розумного розмежування задоволень і втіх.

Епікур намагався створити практичну, філософію, яка мала на меті допомогти людині організувати повноцінне життя. Метою практичної філософії Епікура була спроба ліквідувати залежність людини від обставин життя (або від Бога). Своєю появою людина повинна завдячувати собі (своїм батькам), а не богам, якщо боги й існують як моральний ідеал, то вони аж ніяк не можуть втручатися в життя людини. Доля людини залежить не від Бога, а від результатів її власної діяльності та поведінки. Одні втіхи, на дум­ку Епікура, є «природними і необхідними», вони потрібні людині; інші ж не є ні природними, ні необхідними, їх слід уникати.

Стоїцизм- напрям давньогрецької філософії епохи еллінізму, який, зосереджуючись на етичних проблемах, проповідував незворушність, відстороненість від бід і радощів життя. Засновником стоїцизму вважають Зенона із Кітіона.

Найвідомішими представниками також є: Сенека, Епіктет і Марк Аврелїй у Римі).

Стоїки вважали, що у світі панує безумовна необхідність, доля, фатум, тому треба «жити згідно з природою», тобто сприймати все як є, адже від долі все одно не сховаєшся.

Стоїцизм передбачав певний стиль мислення та відповідний спосіб життя. Найважливішим своїм завданням ця філософська школа вважала обґрунтування міцної і розумної основи морального життя людини, яку стоїки вбачали у подоланні пристрастей, силі духу, що виявляється у підпорядкуванні своїй долі. Основними чеснотами стоїка було проголошено стійкість та твердість у житті.

Скептицизм - філософський напрям, що висуває сумнів в якості принципу мислення, особливо сумнів у надійності істини. Засновником скептицизму є Піррон.

Найвідомішими представниками також є: Аркесілай, Секст Емпірик.

Скептицизм заперечував можливість пізнання світу. Головна теза скептиків — «утримуйся від судження»! а також вони говорили про те,що людина може говорити лише про власні почуття, а не про причини, що їх породжують.

Свою місію скептики вбачали у критиці і спростуванні досягнень всіх філософіських напрямків і шкіл. Самі вони нічого не стверджували, навіть заперечували саме твердження «нічого не стверджувати», оскільки прийняття його вже означало «щось ствердити». Секст Емпірик говорив про те, що відчуття людини є джерелом усіх упереджень і хибних думок у процесі пізнання. Драматичні переживання з приводу неможливості отримати істинне знання призводять до того, що людина не може почуватися щасливою.