IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

♦ кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

♦нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

♦депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

♦ короткострокові та довгострокові кредити, що надані місцевим органам виконавчої влади;

♦ нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади;

♦ гарантійні депозити в інших банках (покриті);

♦зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

♦валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

♦ активи до одержання;

♦валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;

♦ кредити овернайт, які надані іншим банком, що не належать до інвести­ційного класу;

♦валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними кон­трактами;

♦ дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;

♦ хедтовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;

♦ витрати майбутніх періодів, які хедтовані.

V група активів зі ступенем ризику 100 відсотків - всі інші активи.

При створенні банку значення нормативу Н2 впродовж 1-го року діяльності повинно становити не менше 15,2-го року - не менше 12, а в подальшому - не менше 10 %.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встановлю­ється ч мстою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

◊ недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

◊ нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

◊ капітальних вкладень у нематеріальні активи;

◊ збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують зат­вердження;

◊ збитків поточного року.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4 %.

Для відображення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу (рис.4).

Ознаки класифікації банків за рівнем достатності капіталу наведені у табл. 1.

* Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекват­ності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) більше ніж його нормативне значення і становить 8 відсотків та більше.

* Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекват­ності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

* Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекват­ності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 відсотків;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків.

* Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:

• розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 відсотків установ­леного мінімального розміру регулятивного капіталу;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекват­ності регулятивного капіталу Н2) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від б до 2 відсотків;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

* Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:

• розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекват­ності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж 1,3 відсотка;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк України рекомендує вживати такі заходи:

1. Банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (НІ), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (НЗ), - винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття. У разі прийняття правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку (Національним банком - якщо нагляд за банком безпосередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації банку.

2. Недокапіталізованим банкам - припинити в будь-якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити такі обмеження:

• тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

• обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

• припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

• припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

• припинити нарахування і сплату відсотків за міжфілійними кредитами.

3. Значно недокапіталізованим банкам припинити:

• виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати дивідендів у вигляді акцій/паїв/часток) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі);

• відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і поповнення діючих;

• проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску власних акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб - клієнтів банку з обслу­говування їх операцій на ринку цінних паперів, збільшення обсягу цих операцій, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку.

4. Критично недокапіталізованим банкам припинити виплату процентів за субординованим боргом.

5. Значно недокапіталізованим або критично недокапіталі­зованим банкам винести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.

До другої групи обов'язкових економічних нормативів від­носяться нормативи ліквідності банку. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк України установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) (табл. 2).

К – в касі банку; КР - кошти на кореспондентських рахунках банку в інших банках; З_п.р. - зобов’язання, що обліковуються за поточними рахунками; А_пот - поточні актини банку; З_пот - поточні зобов'язання банку; А_к/с - короткострокові активи банку; 3_к/с - короткострокові зобов'язання банку.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансо­ваністю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недо­статності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобо­в'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням част­ки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

*Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для кон­тролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Норматив миттєвої ліквідності виз­начається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахун­ками. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

* Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Норматив поточної ліквідності визначається як співвід­ношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

* Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним коротко­строкові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Норматив коротко­строкової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.