2. Розробка технологічної карти

2.1 Область застосування

Розробляється технологічна карта на монтаж залізобетонних конструкцій (колон та підкранових балок), що складається з паралельних прольотів по 24 м кожен, сітка колон 12х12м, довжина будівлі 66м, кількість прольотів 2. Кількість елементів, що монтуються, вказана в табл.1.

Монтаж виконується краном КС-4561А, доставка конструкцій - тягачем ЗіЛ-130 В1 та причепом УПЛ-0906.

2.2 Організація і технологія виконання робіт

Транспортування, приймання та складування збірних конструкцій

Збірні конструкції перевозять у кузовах вантажних автомобілів без причепів або з одно- і двоосьовими причепами, автотягачами з напів­причепами і спеціалізованими транспортними засобами . Умови перевезення регламентовані СНиП 3.03.01-87, ГОСТ 13015.4-84 * і ГОСТами на окремі види конструкцій.

Збірні конструкції перевозять у положенні, близькому до проектного (балки, ферми, пли­ти, панелі стін), а коли це неможливо, то у положенні, зручному для транспортування (колони, рами та ін.).

Укладають збірні конструкції у транспортні засоби на дерев'яні підкладки і прокладки прямокутного перерізу. Товщина прокладок повинна бути не менше 30 мм і на 20 мм. При багатоярусному навантаженні однотипних конструкцій прокладки розміщують на одній вертикалі одну над одною по лінії підйомних пристроїв (петель, отворів) або в інших місцях, вказаних в робочих кресленнях. Зсув прокладок допускається не більше 10 мм. Між конструкціями і бортами вантажної платформи залишають зазори не менше 50 мм.

Вхідний контроль якості та приймання збірних конструкцій

При прийманні збірних конструкцій перевіряють: наявність паспорта; відповідність геометричних розмірів елементів проектним; наявність, роз­міри і правильність розміщення закладних деталей, монтажних петель, отворів і випусків арматури; зовнішній вигляд виробу та якість поверхонь — згідно з ГОСТами або ТТУ (деформація, тріщини, раковини, напливи та ін.). Від­хилення від проектних розмірів, що допускаються, регламентують ГОСТи на окремі види конструкцій.

При прийманні конструкцій виконують вибірковий або суцільний (поштучний) контроль. Об'єм вибірки і бракувальне число, яке залежить від обсягу партії виробів, зумовлює ГОСТ 13015.1—81*. У випадку надходження на будівельний майданчик бракованих виробів складають акт за участю представників генпідрядника, організації, яка виконує монтажні роботи, і підприємства - виготівника.

Складування та зберігання конструкцій

Вимоги, які повинні виконуватися при зберіганні конструкцій на приоб'єктному складі:

майданчик для складу ретельно планують, забезпечують відвід поверхневої води;

складують конструкції та розміщують штабелі в зоні дії монтажного крана з урахуванням послідовності монтажу;

Залізобетонні колоні та підкранові балки зберігають у штабелі. Дерев'яні прокладки, укладають по торцях конструкцій в місцях розташування опорних закладних частин одна над одною.

При монтажі будівель конструкції великих розмірів розміщують по краях прольоту, залишаючи вільний проїзд для крана і транспортних засобів, які доставляють конструкції.

Технологія монтажу елементів каркаса

Всі роботи з монтажу конструкцій виконують відповідно до СНиП 3.03.01-87, ДБН А.3.2.-2.-2009, робочих креслень, проекту виконання робіт і технологічних карт.

При монтажі збірні конструкції піднімають і переміщують до місця встановлення плавно без ривків, розкачування і обертання з використанням відтяжок із прядив'яних або капронових канатів. Піднімання здійснюють за два етапи: спочатку конструктивний елемент піднімають на 200...300 мм, щоб перевірити стійкість крана, надійність гальма і стропування, потім — на потрібну висоту.

До звільнення гака крана конструктивні елементи, які монтують, тимчасово закріплюють, що забезпечує їх стійкість при впливах вітрових і монтажних навантажень.

Остаточне закріплення конструкцій зварюванням або бетонуванням стиків здійснюють після їх вивірки. Монтажні пристосування знімають (переставляють) лише після надійного закріплення конструкцій.

Дані про виконання монтажних робіт щодня заносять у журнал монтажних робіт (СНиП 3.03.01—87).

Монтаж залізобетонних колон

Залізобетонні колони піднімають в горизонтальному положенні, потім перевертають в вертикальне на вазі; поворотом навколо основи; ковзанням нижнього кінця. Перший спосіб використовують при підйомі колон за дві точки. Спосіб повороту та ковзання –при захваті важких колон в верхній частині в одній точці. При повороті низ конструкції колони розташовують над стаканом фундаменту, при ковзанні біля фундаменту знаходиться верх колони, при підніманні якого нижній кінець підтягується до місця установки. Легкі колони розташовують звичайно вздовж фундаментів і спочатку переводять у вертикальне положення , а потім на вазі, повертаючи стрілу, переміщають до місця встановлення в стакан фундамента.

С хема тимчасового закріплення колон :

1 - фермочка, 2 - риска, 3 - стяжний болт, 4 - переносний домкрат, 5 - домкрат кондуктора.

Електрозварювання стиків і закладних деталей

Основні вимоги до виконання електрозварювальних робіт викладені в СНиП 3.03.01-87, ДБН А.3.2.-2.-2009, ГОСТ 10922—75, ГОСТ 23858—79.

Перед початком зварювальних робіт виконують перевірку правильності встановлення конструкцій і положення зварюваних деталей. Закладні деталі безпосередньо перед зварюванням ретельно очищають металевими щітками і скребачками від напливів бетону, бітуму, іржі, криги, жирових плям та інших забруднень.

Зварювання стиків і закладних деталей збірних конструкцій доручається електрозварникам, які мають посвідчення і допуск до виконання таких робіт.

Для зварювання стиків залізобетонних конструкцій найчастіше застосовують ручне електродугове зварювання. При цьому використовують зварювальні трансформатори і генератори

Величину зварювального струму вибирають залежно від марки і діаметра електрода, положення шва в просторі і виду зварюваного з'єднання. Майстер, під наглядом якого виконують зварювальні роботи, щоденно фіксує в спеціальному журналі дані про процес виконання зварювання (СНиП 3.03.01-87).

Захист зварного з'єднання від корозії

Захист стиків залізобетонних конструкцій від впливу агресивного зовнішнього середовища регламентують СНиП 2.03-11-85, СНиП 3.03-01-87 і СНиП 3.04.01-87.

Антикорозійний захист зварних швів і окремих ділянок металевих деталей виконують у процесі монтажу після зварювальних робіт до заповнення і герметизації швів.

Перед нанесенням антикорозійного покриття поверхні закладних деталей, зв'язків і зварних швів очищають від залишків зварного шлаку, бризків металу та інших забруднень.

Найпростішим антикорозійним покриттям є фарбування поверхні лаками, фарбами і емалями в два-три шари.

Роботи з антикорозійного захисту щоденно фіксують у журналі антикорозійних робіт і оформлюють актами огляду схованих робіт (СНиП 3.03.01.-87 і СНиП 3.01.01.-85*).