Присвійні прикметники

Присвійні прикметники протиставляються не відносним, а неприсвійному різновиду відносних.

Присвійність, або посесивність (лат. possessivus, від possessio – володіння, власність), є однією з універсальних понятійних категорій мови, яка означає відношення предмета до особи, тобто належність предмета особі (батьків портфель, материна хустка), виражається синтаксичними, лексичними і морфологічними засобами. Вона властива дієсловам, займенникам, іменникам, прикметникам.

Дієслова із значенням мати, володіти утворюють посесивну (присвійну) конструкцію речення. За цими дієсловами всі мови поділяються на дві групи. Мови, в яких посесивна конструкція будується з перехідним дієсловом мати (лат. habeo – маю), називаються hаbео-мовами (Я маю книгу). Мови, в яких посесивна конструкція будується на основі дієслова-зв’язки бути (теперішній час є; лат. esse – бути), називаються esse-мовами (У мене є книга). Це лексико-синтаксичні засоби вираження посесивності.

У займенниках категорія посесивності виражається за допомогою лексичних засобів (мій, твій, наш, ваш, свій) та граматичних – родовим відмінком займенників він, вона, воно, вони (пор. його портфель, її портфель, їхні портфелі), в іменниках – граматичними засобами – за допомогою форми родового відмінка: портфель батька, хустка матері, будинок дідуся.

У прикметниках для вираження категорії посесивності застосовують словотвірні засоби – суфікси -ів, -ин, -ач- (-яч), *-й-: брат – брат + ів (зошит), сестра – сестр +ин (олівець), теля – тел'-ач-е (вухо). Це відносні прикметники з посесивним значенням. Але посесивність мають не всі прикметники. Не мають її якісні прикметники, оскільки вони називають безвідносну ознаку, і відносні, які вказують на відношення до предмета, абстрактного поняття, часу, місця, дії, числа. Посесивність мають лише ті відносні прикметники, які вказують на відношення до істоти. Тому присвійні прикметники є різновидом відносних, а не окремою групою, паритетною з відносними прикметниками. Отже, за наявністю чи відсутністю посесивності відносні прикметники поділяють на присвійні і неприсвійні. Належність може бути індивідуальна і групова, колективна: батькова шапка – батьків дім – батьківські збори, батьківський дім; лисяча морда – лисяча нора; материн дім – материнські сльози.

Присвійні прикметники – відносні прикметники, які мають значення індивідуальної належності.

Вони утворюються від:

- назв осіб за різними ознаками: шахтар – шахтареве взуття, лікар – лікареві окуляри, грузин – грузинів одяг, свекруха – свекрушин фартух, батько – батьків дім;

- особових імен: Степан – Степанів, Микита – Микитин, Оксана – Оксанин, Олена – Оленин;

- прізвищ і псевдонімів: Гончар – Гончарів роман, Франко – Франкова поезія, Пчілка – Пчілчині вірші, Пригара – Пригарині твори;

- андронімів (імен жінок за іменами чоловіків): Лука, Лучиха – Лучишин син; Зінько, Зіньчиха – Зіньчишина донька; Терпило, Терпилиха – Терпилишина Наталка, Оляна – Олянині діти;

- назв тварин: віл – воловий хвіст, миша – мишаче вушко, муха – мушине крило.

Присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ів- (-ов-, -ев-, -єв-, -їв-): Іван – Іванів син, Іванове дитя, Андрій – Андрієві діти, Ігор – Ігореві діти, Андрій – Андріїв брат; -ин- (-ін): Ольга – Ольжин, Галя – Галин, Таня – Танин, Марія – Маріїн, Зоя – Зоїн, Софія – Софіїн, Надія – Надіїн; -ач- (-яч-): миша – мишача лапка, теля – теляча шия, гуся – гусяча лапка, ворона – воронячий дзьоб; *-й-: вовк – вовчий хвіст, верблюд – верблюжа шия, лисиця – лисичий хвіст; -ськ-ий від українських, російських прізвищ на -ів-, -ин-: Сенів – Сенівський, Тимків – Тимківський, Пушкін – Пушкінський, Щепкін – Щепкінський.

Суфікси -їв-, -ин- у посесивному значенні продуктивні в сучасній українській мові, бо за їх допомогою утворюються присвійні прикметники від нових назв осіб: менеджер – менеджерове крісло, брокер – брокерів офіс, рекетир – рекетирів спільник, кілер – кілерова жертва; рекетирка – рекетирчин, кілерка – кілерчин, брокерка – брокерчин.

Суфікси -ач- ( яч-), *-й- у посесивному значенні непродуктивні, бо за їх допомогою не утворюються нові присвійні прикметники.

Посесивні суфікси -ів-, -ин- розрізняються не значенням, а валентністю: морф -ів- сполучається з основами іменників другої відміни (Клим – Климів, бригадир – бригадирів), а морф -ин- – з основами іменників першої відміни (Микола – Миколин, голова – головин).

Посесивний суфікс -ин- за фонетичною структурою формально збігається з іменниковим суфіксом -ин із закінченням одиничності. Це омонімні морфи, оскільки вони розрізняються за семантикою (пор. посесивність і одиничність), категоріальністю (пор. прикметниковий і іменниковий морф) і валентністю (посесивний суфікс -ин- поєднується з одними основами, а іменниковий -ин – з іншими): Химка – Химчин, староста – старостин, але кияни – киянин, християни – християнин, татари – татарин.

Деякі лексико-семантичні групи присвійних прикметників на -ів, -ин втратили посесивне значення і перейшли в розряд іменників. Такими є:

- прізвища на -ів, -ин (-ін): Сенів, Луків, Пушкін;

- назви населених пунктів (ойконіми): Чернігів (від Чернега), Харків (від Харко), Канів, Стеблів, Глухів, Ніжин (від Нєга), Снятин (від Коснята);

- назви міст на -ель: Ярославль, Путивль, Переяславль ([в] перед присвійним суфіксом *-й- чергується з [вл']).

Прикметники, які мають значення колективної, групової, родової належності, є відносними. Їх інколи називають присвійно-відносними. До них належать:

- прикметники з суфіксом -ськ-ий, утворені від присвійних прикметників на -ів, -ин: батьків – батьківський, дядьків – дядьківський, кумів – кумівський; материн – материнський, сестрин – сестринський;

- прикметники з суфіксом -ач-ий (-яч-ий) залежно від значення означуваного іменника: лисяча морда (індивідуальна належність) – лисяча нора (родова належність), кроляча лапка (індивідуальна належність) – кроляча шапка (родова належність);

- прикметники з суфіксом *-й- залежно від значення означуваного слова: вовчий хвіст (індивідуальна належність) – вовча зграя (групова належність), заяче вухо (індивідуальна належність) – заяча нора (родова належність).

Залежно від семантики означуваного іменника присвійні прикметники можуть переходити в якісні: телячий хвіст (присвійний), теляче тіло (відносний) – телячі ніжності (недоречна сентиментальність – якісний прикметник); лебедина голівка (присвійний), лебедина зграя (відносний) – лебедина пісня (остання пісня – якісний прикметник); батьківське піклування, братерська єдність, варварське ставлення, лакейські звички, материнська турбота і под.