50 Мазур о. Є.

СИСТЕМА ЦІН І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

транспортно-заготівельних й операційних витрат, а також формування операційного прибутку від торгівельних опе­рацій. В гуртовій торгівлі її визначають як різницю між гур­товою ціною гуртового підприємства без ПДВ та ціною (со­бівартістю) придбаних товарів. Торгівельна маржа немов би затиснута між цими двома цінами і є їхнім заручником: без зміни цін постачальника і покупця підприємство часто змушене змиритися зі сталою величиною маржі. Втім, ста­лою вона залишається лише доти, доки кон’юнктурні зміни не змусять скоригувати ринкові ціни. А поки цього не стало­ся, прагнення до максимальної величини торгівельної мар­жі спонукає гуртові підприємства шукати найдешевших постачальників, а також реалізувати товари за якомога ви­щими цінами продажу. Таким чином, торгівельна маржа включає:

• витрати посередника (обігові витрати), які він спрямовує на транспортування товару, оренду приміщення, оплату праці робітників, пакування, зберігання товару та ін.;

• прибуток посередника, який розраховують по-різному: за допомогою коефіцієнта рентабельності до обігових витрат, до закупівельної ціни з ПДВ, до закупівельної ціни без ПДВ чи іншим способом;

2) ПДВ посередника, який обчислюють за чинною ставкою до величини торгівельної маржі.

Слід зазначити, що торгівельні надбавки і знижки треба від­різняти від цінових надбавок та знижок. Перші є винагородою за посередницькі послуги, тому їхня наявність завжди пов’язана не з однією, а з кількома стадіями формування ціни. Інакше кажучи, що більше стадій товароруху, то більше посередницьких надбавок (знижок). Цінові знижки та надбавки – це засоби стимулювання збуту товарів, які використовуються відносно одного цінового рів­ня, а відтак пов’язані з однією цінової стадією.

В абсолютному вираженні торгівельна знижка і надбавка збіга­ються, оскільки обчислюються як різниця між двома цінами – між ціною, за якою посередник закуповує товар (закупівельною ціною, ціною придбання), та ціною, за якою він його продає (відпускною ціною). Відмінність між поняттями «знижка» і «надбавка» проявля­ється у разі, якщо вони наводяться у відносному (відсотковому) ви­раженні. Тоді торгівельна надбавка – це нарахування на ціну придбання товару у постачальника, а торгівельна знижка –

Ринкове ціноутворення 51

РОЗДІЛ 2

це частка кінцевої ціни реалізації товару покупцеві, що залиша­ється в розпорядженні посередника. Саме тому торгівельну зниж­ку ще називають рентабельністю виторгу (продаж) підпри­ємства.

Приклад 2.5

Гуртова організація придбала партію товару за ці­ною 10 грн за штуку і реалізувала його в роздрібну ме­режу за 13 грн. В абсолютному (грошовому) вираженні торгівельна надбавка та знижка є однаковими: 13 – 10 = 3 грн. Але у відсо­тковому вираженні – різними, бо нараховуються на різну базу. Відсоток надбавки = 3 : 10 ∙ 100 = 30% Відсоток знижки = 3 : 13 ∙ 100 = 23%

В ринковій економіці торгівельні надбавки характерні і для ви­робництва, і для торгівлі, проте здебільшого їх використовують:

• підприємства, які мають ринкову владу (монополісти). Вони не відчувають цінового тиску з боку споживачів, а відтак мають змогу безпосередньо додавати до фактичних влас­них витрат бажану винагороду посередника;

• повноважні органи влади, які регулюють ціни на соціаль­но важливі товари (паливо, хліб, цукор, м’ясо, молоко та ін.). Якщо вільні роздрібні ціни сягають рівня, за якого суттєво знижується добробут населення, держава в адмі­ністративному порядку регламентує граничну межу гур­тових та роздрібних надбавок, тим самим формуючи «сте­лю цін».

Щодо торгівельних знижок, то вони притаманні переважно торгівельній мережі – роздрібним і гуртовим продавцям. Причина полягає в тому, що в умовах вільного конкурентного ціноутворен­ня ціни виробників і посередників здебільшого жорстко залежать від ціни, що складається на ринку під впливом попиту і пропози­ції. До того ж кожна наступна ланка в системі руху товару зазви­чай не обізнана ані з величиною витрат попередньої ланки, ані з загальною (кумулятивною) величиною витрат на виробництво й організацію збуту товару до моменту його надходження конкрет­ному посередникові, адже інформація про витрати є комерційною таємницею. Тому посередницька ланка змушена, погоджуючись на усталену ціну кінцевого продажу, визначати свою винагороду, знижуючи на її величину ціну продажу і таким чином визначаючи одночасно й закупівельну ціну.