- •Сценарій 1: «Руйнація цивілізації призведе до занепаду потреб виховання особистості»
- •Сценарій 2: «Спустошення українських земель за рахунок війни»
- •Сценарій 3: «Екологічна руйнація світу»
- •Сценарій 4: «Проблеми перевищення смертності над народжуваністю в Україні»
- •Сценарій 5: «Занепад української влади»
- •Сценарій 6: «Класова війна»
- •Сценарій 7: «Процвітання з лідером-автократом»
- •Сценарій 8: «Продуктивне громадське виховання за умов гармонії всіх факторів впливу на нього»
- •Висновки
- •Сценарій 9: «Позитивні та негативні зміни впливу сучасних технологій та мас-медіа на виховання особистості»
Сценарій 5: «Занепад української влади»
Безумовно я погоджуюсь з цим сценарієм, тому що протягом двох десятиліть існування незалежної України український уряд «годує» українців лише обіцянками та пустими балачками і суттєвих прогресивних змін не виявляється.
На сьогоднішній день можна твердо сказати, що український розвиток прямує за діями цього сценарію. Зростає колективна злочинність, корупція та інші фактори, які сприяють розпаду державності.
Як сказано у статті: «Українська культура і мова припиняють існування, нація вироджується в населення». Це дійсно так, адже нещодавній закон про другу державну мову є підтвердженням цього. Яка мова може йти про виховання коли з історії викорінюють важливі факти, а другу російську мову нав’язують як рідну?
Сценарій 6: «Класова війна»
Хоч на дворі і ХХІ століття, але проблема класової війни загострюється все більше і більше. Нажаль цей сценарій дій є найбільш реалістичним.
Неможна не погодитись з тим фактом, що: «…держава виступає головним порушником невід’ємних конституційних прав людини на власність, на належний життєвий рівень, авторитет і легітимність такої держави вельми ненадійні». Якщо державні діячі є взірцями для народу, то така ж ситуація виходить у сучасному суспільств, тому справедливе, ефективне, раціональне виховання неможливе.
Саме проблема відчуження держави від народу призводить до боротьби між бідними та багатими. Тут важко не погодитись з тим, що виховання набуває вираженого класового характеру і ним керують ті українці, які мають можливість визначати його мету, характер та спрямування.
Сценарій 7: «Процвітання з лідером-автократом»
Будь-яка організація чи установа зазнає краху без відповідального лідера. Так і в державі потрібний авторитет, якого будуть поважати та ставити за приклад іншим. Для нього інтереси України повинні буди перед усім.
Сценарій доволі таки оптимістичний. В дії цього сценарію повинні повірити самі ж українці. Саме за таких умов виховання буде «скеровуватись твердою рукою на виховання громадянина, патріота, сім’янина». Для реалізації потрібна яскрава особистість – лідер.
Протягом двох десятиліть незалежності України лідерство є чи не найголовнішою проблемою для нашого суспільства. Відбувся, так званий, розкол України на дві частини і справжнього лідерства не буде до того часу поки українці не об’єднаються.
Сценарій 8: «Продуктивне громадське виховання за умов гармонії всіх факторів впливу на нього»
Взагалі було б дивовижно якби дії цього сценарію здійснилися. Насправді цей сценарії можна вважати найоптимістичнішим. У нашій державі найбільшою проблемою є те, що хоч вона демократична, але мало що вирішує сам народ.
Усе сказане у сценарії можна втілити в життя, але для цього потрібно багато часу, злагоди та ще більше зусиль.
За умов коли країну буде скеровувати уряд народної довіри громадське виховання творитиме диво. За таких умов дійсно виховання не матиме нічого штучного та надуманого.
В результаті реалізацій цього сценарію: «Україна стає лідером серед усіх світових держав».
