1) Історія походження сиру.

Сир французькою — «ле фромаж». Це слово походить від спотвореного «формаж» — формування, формування. Сир — висококалорійний білковий продукт, живильна цінність якого зумовлена наявністю легкозасвоюваних білків, жирів, пептидів, незамінних амінокислот, солей Са, Р.Добова потреба в сирі складає 100 грамів. Сир дуже популярний продукт серед населення і вважається делікатесом. Франція є лідером у виробництві сирів, там його називають їжею богів, блюдом королів і налічують понад 2000 сортів. Важко уявити собі святковий стіл без скибочки цього найапетитнішого на вигляд і найприємнішого на смак продукту.Звідки почалося виготовлення сиру,— звичайно, точно сказати ніхто не може. Існує багато легенд, небилиць, історій при виникнення сиру. В одній легенді мовиться про те, що сир був придуманий пастухами, які брали з собою молоко, коли йшли пасти отари овець. Одного разу один пастух залишив молоко на сонці, згодом він помітив, що молоко почало густіти. Через декілька днів він злив рідину, що утворилася, а густу грудочку, яка утворилася, вирішив скуштувати. Скуштував, і треба сказати, що смак цей йому дуже сподобався. От так і з’явився на світ сир.Припускають також, що сир винайшли кочівники, що робили його з молока кобил. Потім люди придумали згортати молоко за допомогою ферментів, а потім дали волю фантазії в присмаченні сиру: його солили, коптили, вимочували в різних розсолах, додавали найрізноманітніші приправи, витримували в сирих підвалах, щоб він покривався цвіллю. Відповідно до одного з міфів робити сир людей навчила богиня полювання і покровителька тварин Артеміда. І навіть самі боги ласували сиром на бенкетах, запиваючи його вином. Інший міф знайомить нас з дещо іншою історією. Згідно з ним, своїм народженням сир зобов’язаний Арістею, мисливцю, лікарю, пастуху і бджоляру, сину Аполлона та німфи Кірени. Спустившись з Олімпу, він навчив людей багатьом премудростям, у тому числі й сироварінню. Коротше кажучи, сир у Стародавній Греції був настільки популярний, що навіть циклоп Поліфем у поемі Гомера «Одіссея» також умів робити сири. Рим епохи Цезаря знав понад 10 місцевих сортів сиру та безліч дорогих сортів, які йому привозили,— це й вифінський з Малої Азії, крітський, гальський з цвіллю («предок» рокфору), гірський сир з Гельвеції (Швейцарії) та ін. Римлянам належить заслуга вдосконалення технології виготовлення і зберігання сиру. Вони використовували молоко різних тварин, у тому числі навіть осляче, і найрізноманітніші ферменти для створоживання, як рослинні, так і тварини. Вони ж створили цілу сирну кулінарію. Коротше кажучи, епоха Римської Імперії — епоха справжнього розквіту сироваріння.

Сирний прототип російської народної кухні мало чим відрізнявся від сиру. Європейські сири завіз до Росії Петро I. Заразом цар-реформатор завіз і голландських сироварів. Тодіто й з’явився один з найбільш відомих торгових брендів — голландський сир. Промислове виробництво почалося у 1866 р., коли імператорське Приватне економічне товариство відкрило першу сироварню.В англійському графстві Глочестершир є традиція — гонки за сиром. Наприкінці травня влаштовуються змагання з катання 200метрового горба чотирикілограмових головок сиру місцевого сорту Глочестер. Після того як з гори запускається сир, за ним прямують натовпи учасників змагання. Перемагає той, хто перший наздожене головку. Щорічно декілька учасників забігу отримують травми і потрапляють до лікарні. Цього року постраждали 24 чоловіки, а у позаминулому — струс мозку отримав один з глядачів, якого збила з ніг переслідувана учасниками головка сиру.У Франції є пам’ятник Арелі — винахідниці сиру «Камамбер Марі». А пам’ятник сиру з’явився у серпні 2003 року в невеликому латвійському містечку Прейлі. Відкрила монумент, встановлений на місці пам’ятника Леніну, президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга.А наостанок невелика байка про велику заслугу сиру у військовій справі. Розповідають, що у розпал баталії між кораблями Аргентини та Уругваю уругвайському адміралу доповіли, що на судні скінчилися ядра. Адмірал вирішив було капітулювати, але пригадав, що в трюмі лежать декілька головок голландського засохлого сиру, за розміром такі ж, як ядра. Він наказав зарядити ними гармати і провести залп. Аргентинці вирішили, що застосована нова «секретна зброя», злякалися і відступили.