7. Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності.

Господарсько-правова відповідальність – це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб’єкта господарювання – правопорушника.

Господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов’язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (у господарських відносинах). Відповідно до ст. 216 ГК України принципами господарсько-правової відповідальності є:

1) потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

2) передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

3) сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі;

4) у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Функції господарсько-правової відповідальності:

компепсаційно-відновлювальна – відновлення порушеного правопорядку й усунення наслідків неправомірної поведінки суб’єкта господарювання (відшкодування збитків, неустойка);

попереджувальна – загроза застосування господарсько-правової відповідальності примушує учасників господарських правовідносин діяти правомірно;

сигналізаційна –- застосування господарсько-правової відповідальності є для однієї сторони господарських відносин сигналом про необхідність поліпшення роботи, а для іншої – про доцільність продовження господарських відносин з ненадійною стороною.

7. Види господарсько-правової відповідальності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, за що до нього можуть застосовувати різні види господарських санкцій.

Господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види санкцій:

1) відшкодування збитків;

2) штрафні санкції:

3) оперативно-господарські санкції;

4) адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських відносин за рахунок іншого суб’єкта-правопорушника, який заподіяв ці збитки. Ця форма відповідальності передбачена ГК України (ст. 224-229), ЦК України (ст. 623-624) та іншими нормативними актами, які регулюють договірні та позадоговірні відносини.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, а також моральна шкода. Розмір збитків доказує кредитор.

Штрафні санкції – господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Ця форма відповідальності передбачена ГК України (ст. 230-234) та ЦК України (ст. 549-552, 624)

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то санкції застосовують у розмірі, передбаченому договором (або у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, або у певній (визначеній) грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)). Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання визначено штрафні санкції, то збитки відшкодовують у частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

- допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка);

- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна чи кумулятивна неустойка);

- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не визначено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повтору порушень зобов’язання, що використовуються цими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачене договором. Оперативно-господарські санкції застосовують незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання.

Види оперативно-господарських санкцій (передбачені ч. 1 ст. 236 ГК України):

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, зі звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною:

- відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконане неналежно або достроково виконане боржником без згоди іншої сторони;

- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитиву платником, припинення видачі банківських позик тощо;

2) відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором зобов’язання (наприклад, списання з рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо);

3) визначення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їхньої якості тощо;

4) відмова від визначення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушила зобов’язання.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків і стягненням штрафних санкцій.

Адміністративно-господарські санкції – це заходи організаційно-правового або майнового характеру, які можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування та спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути визначені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій (передбачені ст. 239 ГК України):

- вилучення прибутку (доходу);

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов’язкових платежів);

- зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання;

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- інші адміністративно-господарські санкції, визначені ГК України та іншими законами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж як через 1 рік з дня порушення цим суб’єктом визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.