1.2.Визначення базової моделі зачіски.

Перед тим як розробити сучасну конкурсну зачіску потрібно визначити базову модель зачіски. Базовою моделлю зачіски є стиль «Бідермейєр»

Після повалення Наполеонівської імперії в Європі перевагу віддали новому стиль, який у моді й побуті набув назви Бідермейєр, у мистецтві – романтизм. У світі моди пріоритет прийшов до Австрії прикладом для наслідування став герой літературного твору Людвіга Єйхродта Бідермейєр Людерлюст – сільський учитель, пізніше успішний комерсант. Його смаки та погляди відповідали поглядам буржуазного суспільства. Кар’єра цього героя була прикладом для багатьох чоловіків. Бідермейєр трансформував форми ампіру в дусі інтимності домашнього затишку; в нього відбилися як демократизм міщанського середовища, так і його смаки та вподобання. Найяскравіше цей стиль проявився у моді, яка у XIX ст. мала характерны риси фантазійного декору із відбитком міщанства. Ідеалом жіночої краси стала «світська левиця» із золотавим, мідно-каштановим або темно-каштановим кольором волосся, тонкою талією й замріяними виразними очима на блідному обличчі. Характерною рисою зачісок були об’єми на скронях і маківці. Маючи єдину силуетну форму, вони практично не повторювалися за оформленням. Це були справжні витвори мистецтва. Кожна жінка по-своєму розв’язувала проблему красивої зачіски. Для створення форми використовували буклі . локони, кучері коси , петлі , джгути. Модними стали різноманітні проділи : зигзаг, поперечний, прямий , косий, боковий, V-подібний. Дуже популярними були зачіски , в яких волосся від вуха до вуха, через середину тім’я, ділили поперечним проділом, збоку робили додатковий проділ. З одного боку на скроні волосся щільно закручували в дрібні локони, а з другого – укладали об'ємну хвилеподібну форму, що переходила у велику Буклю. Волосся, що залишалося на тім'ї й потилиці, збирали на манівці в « хвіст». З «хвоста» формували велику петлю і тонкі джгути або кіски, якими обв’язували петлю біля її основи. На потилиці знизу петлі кріпили прикрасу (бант, квіти, брошка або гребінець). Таку зачіску носили жінки на початку 20-х років XX ст. Наприкінці 20-х років переважна більшість зачісок стали ще ошатнішими. Конструкції зачісок будувались на основі каркасів шинйонів, уже готових деталей. Модними стали пухнасті зачіски зі збитим волоссям на скронях у вигляді стружки. Їх називали «збиті вершки» , «навіяний сніг» . Потім з’явились зачіски з висячих локонів на скронях, прикрашені декоративним пір’ям. В останній період романтизму змінилися силуетні форми зачісок Поширення набули високі пучки на маківці, при цьому волосся на скронях гладенько зачісували у вигляді півкола, або заплітали в коси й укладали «бубликом» на скронях забираючи кінці волосся на потилицю, де знизу прикріплювали шиньйон чи пучок із кіс . Зачіски стилю Бідермейєр були дуже об’ємні, великі за формою. Зменшивши форми зачіски доповнили такі елементи як локони, колосок . Була виконана сучасна конкурсна зачіска . Прикрасою зачіски був зроблений з волосся бант. Завдяки зачісці було підкреслено привабливість обличчя. Це конкурсна видовищна зачіска для демонстрації за призначенням, істотно відрізняється від звичайних буденних зачісок. Такі зачіски доповнюють відповідним костюмом , гримом.