3. Соціально-економічна ефективність освіти
Економічна ефективність вміщує показники, які підлягають вартісній оцінці. Далеко не всі сторони освітньої діяльності можуть бути оцінені вартісно.
Найбільшою проблемою для вчених та практиків в освітній галузі є розробка алгоритму оцінки широкого спектру соціально-економічних результатів освіти.
Система показників результативності освіти має включати три блоки.
Перший — характеризує стан системи освіти, він включає комплекс індикаторів, структурованих згідно певних критеріїв.
Другий — це комплекс індикаторів, які на основі попередніх (першого блоку) дають уявлення про ефективність або результативність як окремих сегментів, процесів, ланок, так і системи в цілому.
Третій — це комплекс індикаторів, які на основі порівняння всіх попередніх індикаторів між окремими групами (етнічними, релігійними, статевими тощо), регіонами, сільським і міським населенням, характеризують рівність можливостей в освіті.
Перший комплекс індикаторів, що характеризують стан системи освіти в країні, можна структурувати за критеріями: кількості, якості, вартості та відповідності.
Ці критерії мають бути розкриті показниками, що представляють освітній процес за такими основними блоками:
вихідні ресурси, тобто ті матеріальні, людські та фінансові ресурси, що є в наявності для здійснення процесу навчання за різними рівнями та ступенями підготовки;
навчальний процес, тобто тривалість, динаміка, інтенсивність здійснення процесу навчання;
випуск, тобто результат процесу навчання;
кінцеві результати, що характеризують міру, якою національна система освіти (або пропозиція освітніх послуг) відповідає попиту суспільства на освіту.
Витрати на випускника. Середні витрати на випускника (тобто на успішного кандидата випускних екзаменів кожного року освіти) розраховуються: національна когорта учнів і студентів, оцінена загальна вартість їх освіти до закінчення і калькуляція загальної кількості випускників в когорті. Середні витрати на випускника — це відношення загальної вартості до кількості випускників.
Витрати на досягнутий рівень освіти. Вищенаведена процедура може бути узагальнена розглядом не тільки випускників, але й учнів, які поступили після завершення 1, 2, 3 тощо років навчання. Важливість таких розрахунків зумовлюється тим фактом, що ті, хто вступають перед завершенням курсу навчання, як правило, успішно його закінчують.
Витрати на одного учня. Цей показник використовується найчастіше. Він показує співвідношення між поточними грошовими витратами і чисельністю; беруть поточні, а не капітальні витрати тому, що співвідношення між капітальними видатками в кожному даному році і чисельністю в цьому році мають невелике значення.
Витрати на середню денну відвідуваність. Чисельність не завжди відображає реальну відвідуваність, тому використовується інша формулу, а власне: поділ поточних витрат на кількість учнів, що присутні кожний день, тобто «середню денну відвідуваність».
Капітальні витрати на учнівське місце. Щодо капітальних витрат цікавим може бути співвідношення між вартістю будівель і обладнання та кількістю забезпечених місць.
Середні витрати на клас. Цей показник також часто використовується тому, що тут одиниця, а власне — клас, є відносно одноманітною та ці витрати легше використовувати в проектах.
Середні поточні витрати на одного вчителя. Ця формула стосується оцінки чутливості тенденції основної змінної витрат, а саме — заробітної плати. Але витрати на вчителя не можна використовувати без попередження, особливо в середній і вищій освіті, де кількість вчителів на «клас» варіює внаслідок різних причин і навряд чи може бути використана для порівняння, тим більше на міжнародному рівні.
Таблиця 10.3