Види відчуттів

(в залежності від розміщення рецепторів) фізіолог Ч. Шерінгтон

Екстрорецептори Пропріорицептори

(на шкірі) (у м'язах)

Інтерероцептори

(в середині організму)

1. Екстерорецептивні – це такі відчуття, які виникають при подразненні рецепторів, розміщених на поверхні тіла людини:

• зорові відчуття;

• нюхові відчуття;

• смакові відчуття;

• слухові відчуття;

• шкірні відчуття.

Зорові відчуття:

• відчуття кольору;

• відчуття величини;

• відчуття форми;

• відчуття об'єму;

• відчуття розташування у просторі.

Слухові відчуття:

• відчуття сили голосу;

• відчуття тембру;

• відчуття висоти;

• відчуття темпу.

Нюхові відчуття:

• відчуття запаху;

• відчуття прийнятності;

• відчуття неприйнятності.

Смакові відчуття:

• відчуття солодкого;

• відчуття солоного;

• відчуття кислого;

• відчуття гіркого;

• комбіноване відчуття (солодко-кисле).

Шкірні відчуття.

На шкірі існує декілька самостійних аналізаторних систем:

• тактильні відчуття (торкання);

• температурні відчуття (відчуття холоду, тепла);

• больові відчуття (спина).

2. Інтерорецептивні (органічні) – це такі відчуття, які виникають при подразнені рецепторів, розміщених у внутрішніх органах людини.

• відчуття голоду;

• відчуття ситості;

• відчуття спраги;

• відчуття болю;

• відчуття нудоти;

• відчуття зміни в роботі організму (не болить, але працює не так як завжди).

3. Пропріорецептивні (кінестезичні) – це такі, які виникають при подразнені рецепторів, розміщених у суглобах, м'язах, сухожиллях.

• кінестетичні відчуття – сигналізують про м'язовий тонус людини;

• відчуття рівноваги (статичні відчутя) – сигналізують про положення та рух нашої голови у просторі;

• вібраційні відчуття – сигналізують про коливання оточуючих тіл у природі.

3.

Загальні властивості відчуттів

До закономірностей (властивостей) відчуттів належать:

• пороги відчуттів;

• адаптація;

• сенсибілізація;

• взаємодія відчуттів: компенсація; синестезія.

Щоб викликати відчуття, подразник повинен досягти певної сили, відповідного порога.

Пороги відчуття поділяються на абсолютні та відносні (диференціальні, різнісні); абсолютні пороги бувають верхніми і нижніми. Всі види відчуттів виникають при впливі відповідних подразників. Перехід від невідчутних стимулів до відчутних відбувається не поступово, а стрибками.

1. Чутливість – здатність мати відчуття по різному розвинена (її можна пригнічувати і розвивати).

2. Мінімальна сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття називається нижчим порогом чутливості.

Між чутливістю і величиною порога існує обернене відношення: чим нижчий поріг, тим чутливість вища, і навпаки.

Знання про нижній поріг чутливості, необхідний педагогу в зв'язку з тим, що зорова і слухова чутливість в учнів розвинене по-різному.

Подальше збільшення чинності подразників, що діють на рецептори, викликає або зникнення відчуття, або болюче відчуття (наприклад, гучний звук, яскравість, що засліплює очі).

3. Максимальна сила подразника, що її здатні відчути певним аналізатором називається верхнім абсолютним порогом чутливості (лоскотання п'яток).

4. Поріг розрізнення – це мінімальна різниця у силі дії двох подразників, яка виникає при ледь помітному розрізнені відчуттів.

Якщо величину початкового подразника позначити через П, порівнюваного з ним іншого, збільшеного – через П₁, то сформульоване положення можна виразити так:

Це значить, що поріг розрізнення характеризується відносною величиною, постійною для цього аналізатора.

5. Адаптація – це пристосування органів чуття до умов, що змінилися.