2.1 Зародження "міської культури".
У цей період швидко розвивається так звана «міська література», для якої було характерно реалістичне зображення міського повсякденного побуту різних верств міського населення, а також поява сатиричних творів. Представниками міської літератури в Італії були Чеккі Анджольері, Гвідо Орланді (кінець XIII століття). [4]
Розвиток міської літератури свідчило про нове явище в культурному житті західноєвропейського суспільства - міську культуру, яка зіграла дуже велику роль у становленні західної цивілізації в цілому. Суть міської культури зводилася до постійного посилення світських елементів у всіх сферах людського буття.
Міська культура зародилася у Франції в XI-XII ст. У цей період вона була представлена, зокрема, творчістю «жонглерів», які виступали на міських площах як актори, акробати, дресирувальники, музиканти і співаки. Вони виступали на ярмарках, народних святах, весіллях, хрестинах і т.п. і користувалися великою популярністю в народі.
Приблизно з середини XII століття театральні дії переміщуються з-під церковних склепінь на площі і дії розігруються вже не на латині, а французькою мовою. У ролі ж актори виступають вже не священнослужителя, а городяни, сюжети п'єс стають все більш світськими, поки не перетворюються на сценки з повсякденного міського життя, часто присмаченими доброю порцією сатири. У цей же час розвивається театральне мистецтво і в Англії.
Новим і надзвичайно важливим явищем, що свідчить про поглиблення процесу розвитку міської культури, було створення в містах не церковних шкіл - це були приватні школи, матеріально від церкви не залежать. Викладачі цих шкіл жили за світло плати, що стягується з учнів і навчати в них своїх дітей могли всі, хто міг дозволити собі заплатити за навчання. З цього часу йде швидке поширення грамотності серед міського населення.
Пізніше середньовіччя.
Пізніше Середньовіччя продовжило процеси формування європейської культури, що почалися в період класики. Однак, перебіг їх аж ніяк не гладким. У XIV-XV століттях Західна Європа неодноразово переживала великий голод. Численні епідемії, особливо чуми, принесли численні людські жертви. Дуже сильно уповільнила розвиток культури Столітня війна.
У ці періоди невпевненість і страх володіли масами. Господарський піднесення змінюється тривалими періодами спаду і застою. У народних масах посилювалися комплекси страху перед смертю і загробним існуванням, посилюються страхи перед нечистою силою.
Наприкінці Середньовіччя в свідомості простолюду Сатана трансформується з, загалом-то, не страшного і іноді смішного риса в всемогутнього повелителя темних сил, який на завершення земної історії виступить у ролі Антихриста.
Інша причина страхів - голод, як наслідок низької врожайності і кількох років посух.
Джерела страхів найкраще висвічуються в молитві селянина того часу: «Борони нас, Господи, від чуми, голоду та війни». ([1], стор 330)
Панування усної культури потужно сприяло збільшенню забобонів, страхів і колективних паник.
Однак, врешті-решт, міста відроджувалися, люди, вцілілі від мору і війни, отримали можливість влаштовувати своє життя кращим, ніж у попередні епохи. Виникли умови для нового підйому духовного життя, науки, філософії, мистецтва. Цей підйом з необхідністю вів до так званого Відродженню або Ренесансу.
Висновок.
У Середні століття комплекс уявлень про світ, вірувань, розумових установок та системи поведінки, який умовно можна було б назвати «народною культурою» або «народної релігійністю» так чи інакше був надбанням усіх членів суспільства ([1], стор 356).
Мислення середніх віків було переважно теологічним.
Середньовічна церква, з побоюванням і підозрою ставилася до звичаїв, віри і релігійній практиці простолюду, відчувала на собі їх впливу. Як приклад, можна навести санкціонування церквою культу святих у його народної інтерпретації.
Магічний підхід до природи поширювався на християнські обряди, віра в чудеса була повсюдною.
Все культурне життя європейського суспільства цього періоду значною мірою визначалася християнством. Європейське середньовічної суспільство було дуже релігійно і влада духовенства над умами була надзвичайно велика. Вчення церкви було вихідним моментом будь-якого мислення, всі науки - юриспруденція, природознавство, філософія, логіка-все наводилося у відповідність з християнством. Вище духовенство було єдино освіченим класом, проте середньовічний європеєць, включаючи і вищі верстви суспільства, був неписьменний. Жахливо низьким був рівень грамотності навіть священиків в парафіях. Лише до кінця XV століття церква усвідомила необхідність мати освічені кадри і почала відкривати духовні семінарії.
Масова середньовічна культура - це культура безкнижна, "догутенбергова". Вона спиралася не на друковане слово, а на усні проповіді і вмовляння. Вона існувала через свідомість безграмотного людини. Це була культура молитов, казок, міфів і чарівних заклять.
«Перекладом» думок соціальної та духовної еліти на доступний для розуміння всіх людей мову стали проповіді, які становлять значний пласт середньовічної культури. Парафіяльні священики, ченці, місіонери повинні були розтлумачувати народові основні положення богослов'я, вселяти принципи християнського поведінки і викорінювати неправильний спосіб думок. Створювалася спеціальна література, яка популярно викладала основи християнського вчення, даючи пастві зразки для наслідування. Ця література, в основному, призначалася священикам, щоб вони використовували її у своїй повсякденній діяльності.
За часів класичного Середньовіччя виникає міська культура як нове явище культурного народного життя, яка зіграла дуже велику роль у становленні західної цивілізації в цілому. Суть міської культури зводилася до постійного посилення світських елементів у всіх сферах людського буття.
Пізніше Середньовіччя продовжило процеси формування європейської культури, що почалися в період класики.
Список літератури.
1. Гуревич А.Я. "Середньовічний світ: культура Німа більшості". М., 1990 р
2. Гуревич А.Я. "Проблеми середньовічної народної культури". М., 1981 р.
3. Гуревич А.Я. "Категорії середньовічної культури" М., 1984 р
4. Під ред. Маркової О.М. "Культурологія", М., 1995 р.
5. Під ред. Радугіна А.А. "Культурологія". М., 1997 р
6 Всесвітня історія. Енциклопедія тому-1 Москва «Аванта +», 1993р. 685с.
7 Артамонов С.Д. Література середніх віків: кн. для учнів ст. Кл.-М, «Просвещение», 1992р., 240с.