1.7. Останні роки
Один з останніх портретів Ньютона (1712, Торнхілл)
В 1704 вийшла у світ (спочатку англійською мовою) монографія "Оптика", що визначала розвиток цієї науки до початку XIX століття. Вона містила додаток "Про квадратуру кривих" - перше і досить повний виклад ньютонівської версії математичного аналізу. Фактично це остання праця Ньютона з природничих наук, хоча він прожив ще більше 20 років. Каталог залишеної їм бібліотеки містив книги в основному з історії та теології, і саме цим заняттям Ньютон присвятив решту життя. [45] Ньютон залишався управителем Монетного двору, оскільки цей пост, на відміну від посади доглядача, не вимагав від нього особливої активності. Двічі на тиждень він їздив на Монетний двір, раз на тиждень - на засідання Королівського товариства. Ньютон так ніколи і не здійснив подорожі за межі Англії.
В 1705 королева Анна звела Ньютона в лицарське достоїнство. Відтепер він сер Ісаак Ньютон. Вперше в англійській історії звання лицаря було присвоєно за наукові заслуги; в наступний раз це відбулося більш ніж через століття ( 1819, щодо Гемфрі Деві). [39] Втім, частина біографів вважає, що королева керувалася не науковими, а політичними мотивами. [46] Ньютон обзавівся власним гербом і не дуже достовірною родоводу.
В 1707 вийшла збірка математичних робіт Ньютона " Універсальна арифметика ". Наведені в ній чисельні методи ознаменували народження нової перспективної дисципліни - чисельного аналізу.
Могила Ньютона у Вестмінстерському абатстві
В 1708 розпочався відкритий пріоритетний суперечку з Лейбніцем (див. нижче), в який були залучені навіть панують особи. Ця війна двох геніїв дорого обійшлася науці - англійська математична школа незабаром зів'яла на ціле століття, [47] а європейська - проігнорувала багато видатних ідеї Ньютона, перевідкрити їх багато пізніше. [38] Конфлікт не погасила навіть смерть Лейбніца ( 1716).
Перше видання "Почав" Ньютона давно було розкуплено. Багаторічна праця Ньютона з підготовки 2-го видання, уточненого і доповненого, увінчався успіхом в 1710, коли вийшов перший том нового видання (останній, третій - у 1713). Початковий тираж (700 примірників) виявився явно недостатнім, в 1714 і 1723 роках була додруківка. При доопрацюванні другого тому Ньютону, як виняток, довелося повернутися до фізики, щоб пояснити розбіжність теорії з досвідченими даними, і він відразу ж зробив велике відкриття - гідродинамічний стиснення струменя. [48] Тепер теорія добре узгоджувалася з експериментом. Ньютон додав в кінець книги "Повчання" з нищівною критикою "теорії вихорів", за допомогою якої його опоненти-картезіанці намагалися пояснити рух планет. На природне запитання "а як насправді?" в книзі слід знаменитий і чесну відповідь: "Причину ... властивостей сили тяжіння я до сих пір не міг вивести з явищ, гіпотез ж я не вигадую". [49]
У квітні 1714 Ньютон узагальнив свій досвід фінансового регулювання та передав в казначейство свою статтю "Спостереження щодо цінності золота і срібла". У статті містилися конкретні пропозиції щодо коригування вартості дорогоцінних металів. Ці пропозиції були частково прийняті, і це сприятливо позначилося на англійській економіці. [50]
Обурених вкладників Компанії Південних морів сатирично зобразив Едвард Метью Уорд
Незадовго до смерті Ньютон став однією з жертв фінансової афери великої торговельної "Компанії Південних морів", яка користувалася підтримкою уряду. Він придбав на велику суму цінні папери компанії, а також наполіг на їх придбання Королівським товариством. 24 вересня 1720 банк компанії оголосив себе банкрутом. Племінниця Кетрін згадувала у своїх записках, що Ньютон втратив більш ніж 20000 фунтів, після чого заявив, що може розрахувати рух небесних тіл, але не ступінь божевілля натовпу. Втім, багато біографи вважають, що Кетрін мала на увазі не реальну втрату, а неотримання очікуваного прибутку [51]. Після банкрутства компанії Ньютон запропонував Королівському товариству компенсувати втрати зі своєї кишені, але його пропозиція була відхилена [52] [53].
Останні роки життя Ньютон присвятив написанню "Хронології давніх царств", якою займався близько 40 років, і підготовкою третього видання Почав. Третє видання вийшло в 1726; на відміну від другого, зміни в ньому були невеликі - в основному результати нових астрономічних спостережень, включаючи досить повний довідник по кометам, що спостерігався з XIV століття. Серед інших була представлена розрахована орбіта комети Галлея, нова поява якої у вказаний час ( 1758) наочно підтвердило теоретичні розрахунки (на той час уже покійних) Ньютона і Галлея. Тираж книги для наукового видання тих років міг вважатися величезним: 1250 примірників.
В 1725 здоров'я Ньютона почало помітно погіршуватися, і він переселився в Кенсингтон неподалік від Лондона, де і помер вночі, уві сні, 20 (31) березня 1727. Письменного заповіту він не залишив, але значну частину свого великого капіталу він незадовго до смерті передав найближчим родичам. [54] За указом короля похований в Вестмінстерському абатстві.