4.3. Система удобрення

М’ята з урожаєм зеленої маси 43,6 ц/га, зібраним у фазі масового цвітіння, вносить з ґрунту 98,1 кг азоту, 34,2 кг фосфору та 44,2 калію. Через це вона дає найбільший приріст урожаю при внесенні повного мінерального добрива, а також азотно-фосфорних або азотно-калійних.

В основне удобрення під м’яту рекомендується вносити на гектар 20 – 40 т гною в поєднанні з мінеральними туками по 30 кг поживної речовини азоту, фосфору та калію. При нестачі в господарстві гною його можна частково замінити торфогнойовими та торфомінеральними компостами в тій же кількості. Якщо попередник був добре угноєний, то під м’яту вносять лише мінеральні добрива з розрахунку N₁₂₀P₁₂₀K₁₂₀. На ділянках зниженого рельєфу та за достатньої зволоженості ґрунту дози внесення туків збільшують до 150 – 170 кг/га поживної речовини. Якщо під зяблеву оранку було внесено недостатньо добрив, м’яту у період вегетації двічі підживлюють: після появи сходів повним мінеральним добривом по 30 кг/га поживної речовини та у фазі кущіння з внесенням такої ж кількості азотно-фосфорних добрив.

Найефективнішим і економічно вигіднішим способом застосування мінеральних туків є їх локальне внесення. Під м’яту їх треба вносити смугами збоку рядка глибше розміщення кореневищ на 5 – 7 см. Рекомендовано вносити таким способом мінеральні туки в дозах N₉₀P₁₂₀K₉₀. Окремі елементи або їх парні комбінації можна вносити під час нарізування борозен культиватором – рослинопідживлювачем.

Під м’яту можна вносити всі види і форми простих і складних мінеральних добрив.

4.4. Сівба

Строки та способи садіння. На Україні м’яту садять кореневищами одночасно з сівбою ранніх ярих культур.

Міжряддя в 70 см забезпечують найсприятливіші умови для проведення механізованого догляду за насадженнями. Під час садіння кореневища вкладають у свіжо нарізані вологі борозни, витрачаючи їх на гектар при ручному садінні 15 – 20 ц, а при машинному – 25 – 30 ц. Загортають кореневища на глибину 6 – 8 см.

Отже, технологічний процес садіння м’яти складається з нарізуванням борозен, укладання кореневищ в них і загортання їх. Це може бути виконано кількома способами: 1) ручне садіння при механізованих нарізуванні борозен і загортанні кореневищ; 2) машинне садіння.

Для закривання борозен у першому випадку використовують дискові загортачі з картоплесаджалок, лемішні культиватори, спеціально виготовлені або ті ж, за допомогою яких нарізували борозни. Трактор із загортачем, іду слідом за працівниками, загортає кореневища, вкладені ними в борозни.

Для машинного садіння використовують переобладнані культиватори-рослинопідживлювачі КРН-4,2Б з пристроєм ПП-6, переобладнані картоплесаджалки і розсадосадильні машини.

Переобладнання машин зводиться до встановлення на них бункерів для кореневищ і площадок для розміщення працівників, обладнання машин кореневищепроводами і установка загортачів, якщо їх немає на машинах.

Технологія машинного садіння. Трактор в агрегаті із садильною машиною рухаються по полю із швидкістю 0,7 – 0,9 км/год. Лапи-підгортачі (КРН-4,2Б) або сошники (картоплесаджалка, розсадосадильна машина) нарізують борозни, працівники сидячи на агрегаті, беруть з бункера кореневища і кидають їх в кореневище проводи, по яких вони досягають дна борозен. Загортачі закривають в борозни. Продуктивність садильних агрегатів досягає 1,5 – 2,5 га за зміну залежно від ширини захвату, досвіду працівників і організації праці.

Садіння м’яти розсадою проводиться в першій половині травня. Вирощують розсаду в спеціальних розсадниках. Коли вона досягне висоти 8 – 10 см, її висаджують у поле з нормою 120 – 140 тис. на га, або 8 – 10 рослин на погонний метр. Для садіння розсади використовують розсадосадильні машини наявних у господарстві марок.