5. Загальна характеристика актів міжнародного права у галузі використання повітряного простору

Назвемо основні договори у сфері міжнародного повітряного права, прийняті під егідою ІСАО:

Договори чиказької системи:

- Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 p.);

- Статут міжнародної організації цивільної авіації (Чикаго, 1944 p.);

- Угода про транзит міжнародними повітряними лініями, «про дві свободи повітря» (Чикаго, 1944 р.);

- Про міжнародний повітряний транспорт, «про п'ять свобод повітря» (1944 p.);

- Договір про відкрите небо 1992 року.

- Договори варшавської системи:

- Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929 рік і Гаазький протокол до цієї конвенції 1955 року);

- Конвенція про відповідальність авіаперевізника на міжнародних лініях (Варшава, 1929 p.).

Договори римської системи:

- Конвенція про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Рим, 1952 p.);

- Додатковий протокол до конвенції 1952 року (Рим, 1978 p.).

- Договори про незаконне втручання в діяльність цивільної авіації:

- Конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо,

1963 p.);

- Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага,

1970 р.);

- Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971 р.) і Додатковий протокол до неї 1978 року.

- Оскільки основним джерелом сучасного міжнародного повітряного права є Чиказька Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, необхідний її більш детальний аналіз.

- Конвенція, відповідно до її заголовка, присвячується діяльності міжнародної цивільної авіації, але фактично її положення істотно ширші і стосуються здійснення будь-яких міжнародних польотів, а також будь-якої діяльності держав за межами їхньої національної юрисдикції. її учасниками є, за деякими винятками, усі держави світу.

- Конвенція, відповідно до її статті 3, «застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден», якими є повітряні судна, використовувані на військовій, митній і поліцейській службах.

Але в той же час ніяке державне повітряне судно не здійснює польоту над територією іншої держави і не здійснює на ній посадки, крім як із дозволу, наданого спеціальною угодою або іншим чином, і відповідно до її умов.

Регулярні міжнародні повітряні сполучення (міжнародні польоти), регульовані Чиказькою конвенцією, не можуть здійснюватися над територією або на території держави-учасниці інакше ніж зі спеціального дозволу або з іншої санкції цієї держави. Найчастіше такий дозвіл дається шляхом укладання відповідних міжна­родних угод.

Проте держави-учасниці Конвенції погодилися, що повітряні судна інших держав, не зайняті в регулярних повітряних сполученнях, мають право, дотримуючить положень Конвенції, здійснювати польоти на їхню територію або транзитні безпо­садкові польоти через їхню територію без одержання попереднього дозволу.

Гарантування безпеки міжнародних польотів є однією з найголовніших цілей міжнародного повітряного права. Ця мета досягається шляхом розробки заходів, що стосуються технічної надійності авіаційної техніки, аеропортів та інших засобів, використовуваних у міжнародній аеронавігації.

Мета ~ гарантування безпеки міжнародної повітряної аеронавігації - дося­гається також організацією руху повітряних суден і управління їхніми польотами шляхом, зокрема, встановлення повітряних трас і коридорів, управління польотами за допомогою засобів повітряної аеронавігації. Все це є втіленням зобов'язань держав, закріплених у статті 37 Чиказької конвенції, щодо співробітництва в забезпеченні максимально досяжної однаковості правил, стандартів, процедур стосовно повіт­ряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, у котрих така однаковість буде сприяти аеронавігації й удосконалювати її.

Чиказька конвенція, а також двосторонні і багатосторонні угоди, що укла­даються на її основі державами, регулюють переважно регулярні міжнародні польоти цивільної авіації, здійснювані належним чином національними авіапідприємствами для перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти за встановлену плату, тобто в комерційних цілях.. При цьому, відповідно до чинних угод, вони наділені такими основними правами (іменованими також п'ятьма «свободами повітря»):

а) правом транзитного польоту без посадки на території держави, що надала таке право;

б) правом перевезення в іншу державу пасажирів, вантажу і пошти, узятих на борт у державі реєстрації повітряного судна;

в) правом перевезення пасажирів, вантажу і пошти з території іншої держави в державу рер.г.траігії (національності) повітряного судна;

г) правом приймати на борт на території іншої держави пасажирів, вантаж і пошту для перевезення на територію третьої держави, а також правом висаджувати пасажирів і вивантажувати вантажі і пошту на території цієї другої держави, що слідують на територію третьої держави;

д) правом посадки в ході транзитного польоту над територією іншої держави на її території в некомерційних цілях (для заправки пальним, виправлення ушкоджень і т.п.).

Все це докладно регламентується відповідними міждержавними угодами.

Чиказька конвенція 1944 року містить спеціальну главу «Спори і невиконання зобов'язань». У ній передбачається, зокрема, що розбіжності між державами-учасницями, що стосуються тлумачення або застосування Конвенції та її Додатків, неурегульовані шляхом переговорів, на прохання будь-якої держави в спорі, підлягають вирішенню Радою ІСАО. Такі рішення Ради можуть бути оскаржені шляхом звернення до третейського суду (арбітражу), утвореного відповідно до положень Конвенції.

У цій главі також: передбачені санкції стосовно авіапідприємства, що не виконує відповідні рішення, і санкції стосовно держави, що не виконує зобов'язань, передбачених у даній главі Конвенції.

Особливого значення у наш час набула боротьба з актами незаконного втру­чання в діяльність цивільної авіації. Конвенція з морського права 1982 р. містить ряд статей, що стосуються повітряного піратства. Під останнім розуміється будь-який неправомірний акт насильства, затримання, здійснюваний з особистими цілями екіпажем або пасажирами приватного літального апарату. Цей акт здійснюється в міжнародному просторі і направлений проти іншого морського або повітряного судна або осіб або майна, що перебувають на їх борту (ст. 101).

Щодо піратства встановлена універсальна кримінальна юрисдикція. У міжна­родному просторі урядові судна будь-якої держави можуть захопити піратський літальний апарат, заарештувати осіб, що захопили його, і піддати суду своєї держави (ст. 105).

Монреальська Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р. встановила універсальну юрисдикцію стосовно перерахованих в ній актів. Будь-яка держава зобов'язана або судити, або видати осіб, що вчинили їх. Відповідні положення включаються і у двосторонні угоди про повітряне сполучення.