4. Форми інвестування

Одним з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якого підприємства, що динамічно розвивається, є інвестування. Інвестування – процес обгрунтування та реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Інвестування може здійснюватися в різних формах, які визначаються видами інвестицій. В процесі управління інвестиції прийнято класифікувати за такими ознаками:

За об’єктами інвестування коштів виділяють:

1 Реальні інвестиції – це вкладення капіталу у основні виробничі фонди, нематеріальні активи, товарно-матеріальні запаси та інші об’єкти інвестування, пов’язані із здійсненням операційної діяльності підприємства.

2 Фінансові інвестиції – вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (цінні папери, депозитні внески у банки) з метою отримання доходу.

За характером участі в інвестиційному процесі виділяють:

1 Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю підприємства у виборі об’єктів інвестування, прямим вкладенням до них капіталу та здійсненням постійного контролю за інвестиційним процесом.

2 Непрямі інвестиції – інвестування капіталу підприємства, що опосередковується іншими господарюючими суб’єктами (інвестиційними та фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють

1 короткострокові (терміном до одного року). Основу короткострокових інвестицій підприємства складають його короткострокові фінансові вкладення.

2 довгострокові інвестиції. Основною формою довгострокових інвестицій підприємства є капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

За рівнем інвестиційного ризику виділяють безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові та спекулятивні інвестиції.

За формою власності інвестованого капіталу розрізняють приватні та державні інвестиції.

За регіональною належністю інвесторів виділяють національні (внутрішні) та іноземні інвестиції.

5. Інтелектуальні інвестиції

Інтелектуальні інвестиції – вкладення коштів у розвиток наукових досліджень та розробок, на підготовку фахівців на різноманітних курсах, ліцензій, «ноу-хау» та ін.

Об’єкти інтелектуальних інвестицій класифікуються за видами інтелектуальної власності. В першу чергу це винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг.

Винахід (корисна модель) — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Право власності на винахід засвідчується патентом терміном дії 20 років, корисна модель патентується на 5 років з можливим подовженням терміну ще на 3 роки.

Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, ін. Патенти на промислові зразки видають терміном на 10 років з можливим подовженням терміну ще до 5 років.

Знак для товарів і послуг — це позначення, за яким товари та послуги одних виробників відрізняються від товарів та послуг інших. Право власності на знаки засвідчується свідоцтвом на термін 10 років з можливим наступним періодичним подовженням щоразу на 10 років.

Об’єктами інтелектуальної власності можуть бути також наукові теорії, математичні методи, плани, правила, програми для обчислювальної техніки, художні твори тощо.

Залежно від виду інтелектуальна власність по-різному реалізується на ринку інтелектуальних товарів і послуг. У більшості випадків інтелектуальні товари та послуги стають об’єктом інвестицій, однак вони можуть бути реалізовані й на споживчому ринку. Інвестор придбаває інтелектуальні товари та послуги для використання в інвестиційній (підприємницькій) діяльності з метою подальшого отримання доходу. Тому вкладення в інтелектуальну власність можуть носити назви інтелектуальних інвестицій.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді:

1. придбання виключних прав користування — купівля патентів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки;

2. придбання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів — вчених і практиків за контрактом чи у вигляді разового придбання інформаційних послуг (консультування, експертиза, рекомендації та ін.);

3. придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів у матеріальній формі (проектно-кошторисної документації, програм, методик, ноу-хау);

4. вкладень у людський капітал, тобто витрат на освіту, підготовку та перепідготовку кадрів, навчання тощо.