Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 4.3. Методи створення електронних карт.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4.3.4.4. Забезпечення топологічної коректності створюваних електронних карт

Топологічна коректність – річ надзвичайно проста, однак неофітів2 цим часто лякають. Імовірно тому, що дані, деяких постачальників геоінформації, часто бувають топологічно некоректними, а ті хто готовив більш коректні дані, виносить це потенційним замовникам як свою конкурентну перевагу.

Для пояснення топологічної коректності створюваних карт, розглянемо приклад. Нехай на векторній карті зображено річка з притокою. Дані будуть топологічно коректними, якщо притока буде дотягнута до річки, а головна річка буде поділена на декілька лінійних об’єктів, у тій точці де впадає притока. Зрозуміло, що точка впадання буде загальною для усіх трьох лінійних об’єктів. Таке співвідношення об’єктів на карті дозволить побудувати лінійну топологію і буде точною моделлю ситуації, якщо в природі притока дійсно впадає у річку. Це в свою чергу, дозволить вирішити задачу, - чи можна пропливти з великої річки у її притоку.

Якщо по будь-яким причинам притока „недотягується” до річки, то пропливти не має можливості, хоча топологію побудувати можна.

Якщо притока „переходить” через річку, то це також означає, не неможливо пропливти в протоку, при цьому топологію можна побудувати, однак не в усіх системах.

У будь-яких випадках, „перетинає” протока річку чи не доходить до неї, дані будуть топологічно некоректними. Вони також будуть некоректними і у випадку, якщо протока „впадає” в точку, що знаходиться на лінії основної річки, але основна річка в цій точці не розбита на дві частини.

Інший приклад: на карту нанесена місцевість зі стежками, лісом та річками. Представимо що усі стежки і річки топологічно коректні, однак знаходяться у різних тематичних шарах. Цю коректність попередньо розглядували окремо для річок і для стежок. Відомо, що пунктирна стежка, що тягнеться від синьої річки до зеленого лісу, певний час йде вздовж притоки, не перетинаючи її.

При одночасному виведенні на екран комп’ютера річки і стежки, може статися ситуація, що стежка з річкою перетинаються багато разів як два звитих вужі в один джгут з зеленого лісу. Це також топологічна некоректність. І таких прикладів можна навести дуже багато.

Некоректними зазвичай називають ситуації:

 лінія не доходить до сусідньої;

 лінія перетинає сусідню своєю невеличкою кінцевою частиною;

 лінії перетинаються, не створюючи у точці перетинання вузла;

 лінії не дотягуються одна до одної своїми кінцями;

 дві лінії з’єднуються в одній загальній кінцевій вершині, а повинні бути поєднаними в одну;

 ділянки ліній дублюють одна одну;

 для карти з полігональними об’єктами є незамкнуті полігони, оскільки частина границі якогось полігону представлена окремим „висячим” обривком.

Окремим видом корегування, не маючим власне відношення до топологічних питань, - це зменшення в лініях кількості вершин, для зменшення загального розміру карти в мегабайтах та збільшення швидкодії роботи комп’ютера.

Засоби топологічної чистки зазвичай є у будь-якій ГІС і нерідко вбудовуються у програми векторизації.

Все вищенаведене відноситься до загальних випадків, це те що можна отримати при роботі з будь-якою картою. Окремим видом топологічного „чищення”, котре називається тематичним, є „чищення” об’єктів, котрі не знаходяться у топологічних відношеннях між собою. Наприклад, стежка і перетинаючи її річка. Топологічну чистку такого роду можна порівняти з картуванням.

Після|потім| підготовчих процесів перерахованих вище, коли є впевненість, що картографічні дані коректні для використовуваного програмного забезпечення, можна запустити процедуру побудови топології, і якщо процедура успішно відпрацьовує, можна безпосередньо отримати топологію і вже можна виконувати запити в ГІС|запитувати|” з метою отримання|здобуття| даних про просторово розподілені об'єкти і проводити аналіз цих даних, якщо не відпрацьовує, то видається повідомлення про причини, котрі не дозволяють її отримати.

Зазвичай, усі наведені етапи можуть розвиватися у будь-якій послідовності, наприклад, з|із| частиною|часткою| уведеної|запроваджувати| карти вже можна почати|розпочинати,зачинати| виконувати необхідну роботу, а поки не уведені|запроваджувати| планшети можна продовжувати сканувати, векторизувати, а також уводити|запроваджувати| семантичні дані|та|. Можна також спочатку увести|запроваджувати| всю графічну частину|частку| карти, а потім почати|розпочинати,зачинати| заповнювати таблиці і т. ін.

Основними процесами технології створення електронних цифрових карт є підготовка вихідних картографічних матеріалів; цифрування, обробка і редагування цифрової картографічної інформації; формування електронних, цифрових карт для збереження в архіві і видачі по запитам.