2. Аналіз основних тенденцій розвитку електронної промисловості на рівні україни

Наша країна, маючи колись дуже розвинену електронну промисловість, нині, коли мікроелектроніка переходить у розряд наноелектроніки, на мій погляд, не в змозі ефективно конкурувати із всесвітньо відомими фірмами щодо сучасних інноваційних розробок у галузі електроніки, радіоелектроніки, телекомунікацій, сучасного приладобудування. Однак узяти участь у виробництві сучасних якісних електронних товарів на теренах України — наше цілком реальне завдання.

Політика створення в Україні зарубіжних електронних виробництв має передбачати:

— запрошення для участі у побудові виробничих потужностей фірм із відомими брендами, наприклад Intel (США), Samsung (Південна Корея), Toshiba (Японія), STMicroelectronics (Європа), TSMC (Тайвань), Sony (Японія), Philips (Європа), IBM (США), Motorola (США) та ін.;

— створення хоча б на першому етапі для іноземних інвесторів гідної законодавчої, податкової та митної підтримки;

— розміщення електронних виробництв на теренах України з колись добре розвиненою електронною промисловістю та кадровим потенціалом (міста Вінниця, Дніпропетровськ, Київ, Кременчук, Львів, Одеса, Світловодськ, Сімферополь, Харків, Чернігів тощо);

— створення Міністерством освіти і науки, молоді та спорту в Переліку напрямів (спеціальностей) підготовки фахівців у ВНЗ окремого кваліфікаційного угруповання — галузі знань «Виробництво радіоелектронної, телекомунікаційної та приладобудівної техніки» з відповідними напрямами підготовки, випускники яких були б задіяні в сферах технології, проектування, конструювання, виробництва і експлуатації сучасних виробів електронної техніки;

— співпрацю вітчизняних фахівців із провідними фірмами світу, що дасть можливість каталізувати в країні науково-технічні дослідження, а також підвищити якість освіти і конкурентоспроможність випускників ВНЗ на ринку праці у зв’язку з тим, що електроніка підвищує вимоги до кваліфікації персоналу та до його освіти.

Шлях створення власних електронних виробництв за фінансової участі та під егідою зарубіжних корпорацій застосовується, наприклад, Росією, куди з Китаю та Індії вони переносять свої дизайн-центри (здебільшого програмне забезпечення розробок), особливо якщо йдеться про сучасні інтелектуально авангардні розробки, що потребують висококваліфікованих кадрів. Цей шлях прийнятний і для України з огляду на досить високий рівень у системі вищої школи інформаційних технологій. Особливо перспективним для України є створення таких дизайн-центрів, здатних розробляти так звані IP (Intellectual property)-блоки, які є за суттю віртуальними аналогами відповідних цифрових пристроїв.

Пропозицій до України на спільну електронну діяльність реально можна очікувати від численних західних фаблесс-компаній, що спеціалізуються тільки на розробці і продажу мікроелектроніки, але власних виробничих потужностей не мають.

Шлях розвитку в країні електронних виробництв вельми перспективний і для віддаленого майбутнього, оскільки, як відомо, «мізки» та ідеї поступово витікають туди, де є виробництва, які є імперативом сучасної електроніки. Електронна промисловість буде суттєво сприяти відкриттю в країні десятків і сотень тисяч робочих місць з різними рівнями кваліфікацій робітничих та інженерних професій у зв’язку з тим, що одне робоче місце в електроніці дає чотири в інших галузях. За даними Нобелівського лауреата росіянина Ж.Алфьорова, один долар вкладень в електроніку дає сто доларів у кінцевому продукті; рівень рентабельності електронної промисловості — 40%; середньосвітовий термін окупності вкладень в електроніку — два-три роки; темпи зростання втричі перевищують темпи зростання внутрішнього валового продукту; один кілограм виробів мікроелектроніки за вартістю еквівалентний 110 тоннам нафти.

Економічні наслідки для України створення електронної виробничої індустрії як форпосту сучасних електронних технологій можуть перевершувати надії уряду на отримання інвестицій при відкритті ринкових відносин у земельній галузі за участі іноземних інвесторів.

Національна стратегія розвитку промислового комплексу країни — це стратегія спільного з іноземним капіталом розвитку електронного виробництва. Вітчизняне електронне виробництво — безпрограшний шлях розвитку економіки.

Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування і розвитку, зміни форм власності підприємств та їх реструктуризація, державна підтримка пріоритетних галузей істотно поширили можливості розвитку вітчизняного промислового комплексу. Завдяки цим факторам і використання ресурсних можливостей окремих галузей промисловість України набула позитивну динаміку в розвитку, починаючи з 1999 року. Динаміку промислового виробництва наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка промислового виробництва України

	До попереднього року (у відсотках)
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Промисловість	107,0	115,8	112,5	103,1	106,2	107,6	94,8	78,1	111,2	107,6	98,2

Сьогодні у промисловості України домінують третій (середньотехнологічні галузі) і четвертий (низькотехнологічні галузі) технологічні уклади. Основу цих укладів складають металургійна, хімічна, легка промисловість, паливно-енергетичний комплекс, більшість галузей машинобудування. Їх частка у промисловому виробництві становить 95 відсотків. Частка п’ятого і шостого технологічних укладів не перевищує 5 відсотків. Серед сучасних галузей промисловості в Україні була майже знищена електронна промисловість, в першу чергу мікроелектроніка, яка стала основою для розвитку інформаційних і комп’ютерних технологій. У 80-і роки минулого століття за технологічним рівнем цієї галузі Україна не поступалася країнам Західної Європи, Чехословаччини, НДР, і рівню, який був у передових підприємств Білорусі та Російської Федерації, що і сьогодні значною мірою задовольняють потреби цих країн при виробництві електронної апаратури.

Т аблиця 2.2 - Експорт та імпорт продукції електронної галузі за 2001- січень 2011рр.

Рисунок 2.1 – Експорт та імпорт продукції електронної галузі

Таблиця 2.3 - Динаміка виробництва електричного, електронного та оптичного устатковання України

	До попереднього року (у відсотках)
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання	108,1	119,2	149,3	90,8	110,7	129,1	93,2	71,8	124,2	114,7	88,4

Індекси виробництва електричного, електронного та оптичного устатковання говорять про те, що обсяги виробництва 2012 року по відношенню до 2011 року скоротились, а найпомітніше скорочення виробництва було у 2009 році. Найбільший показник був у 2004 році – 120,9. Це зображено на Рисунку 2.2, показники відображені в Таблиці 2.3.

Рисунок 2.2 – Динаміка виробництва електричного, електронного та оптичного устаткування

Структура продаж в Україні демонструє, що реальний ринок продаж електронної продукції власного виробництва складає 30 %. Це обумовлене низьким рівнем освоєних технологій, і як наслідок, недостатньою конкурентоздатністю.

Відсутність ярко виражених внутрішніх споживачів електронної продукції і їх оієнтація на імпортну елементну базу робить завдання української електроніки досить специфічним, оскільки приходиться орієнтуватися на споживачів, які не мають масштабних завдань, в тому числі національного рівня.

В Україні обсяги продажу електронної елементної бази лише на 6-10 % задовольняються власним виробництвом, що зумовлено низькими рівнями освоєних технологій і, як наслідок, - недостатньою конкурентоздатністю. Відсутність яскраво виділених внутрішніх споживачів вітчизняної електронної елементної бази і їх орієнтація на імпортну елементну базу робить задачу розвитку української електроніки дуже специфічною, оскільки за такої ситуації доводиться орієнтуватися на споживачів, в яких нема масштабних і національних задач.

Таблиця 2.4 – Обсяг реалізованої продукції за 2001- 2009 рр.

Обсяг реалізованої продукції говорить про те, що обсяги виробництва 2009 року по відношенню до 2008 року скоротились, а найпомітніше скорочення виробництва було у 2001 році. Найбільший показник був у 2004 році – 16437,2 млн.грн. Це зображено на Рисунку 2.3, показники відображені в Таблиці 2.4.

Рисунок 2.3 – Динаміка обсягу реалізованої продукції

В Україні, незважаючи на кардинальні відставання, які виникли протягом 15 років, витрати на виробництво електронної продукції зростають. Продажі комп’ютерів і мобільних телефонів кожні три роки збільшуються в три рази. І ця тенденція збережеться до тих пір, поки країна не вийде на середньоєвропейські показники оснащення електронною технікою. Разом із тим, зараз в Україні виробництво компонентної бази, в першу чергу виробів мікроелектроніки, практично відсутнє. А це загрожує всім галузям промисловості країни втратою конкурентоздатності, що може призвести до самих драматичних і непередбачених наслідків для всієї світової політики.

В країні працює велика кількість кваліфікованих вчених, в тому числі молодих. Після важкого періоду, коли практично був зруйнований потенціал галузевих наук.

Основними причинами, які утримують розвиток вітчизняної електронної промисловості є:

• Різке падіння обсягів виробництва і скорочення номенклатури серійних електронних компонентів воєнного призначення;

• Постійне збільшення долі застарілої електронної продукції, зростання використання закордонних компонентів при одночасному зниженні рівня забезпеченості вітчизняними компонентами провідних розробок і серійного виробництва систем озброєння, воєнної і спеціальної техніки;

• Моральне і фізичне за старіння технологічного обладнання і основних фондів електронної промисловості завдяки відсутності інвестиційних коштів на технічне переоснащення протягом останніх 15 років;

• Практично повна відсутність вітчизняного громадянського сектору виробництва найбільш наукомістких видів електронної продукції, які використовуються в обчислювальній техніці, засобах зв’язку і телекомунікації, навігаційному забезпеченні і т. і.;

Відкриття українського ринку для закордонних виробників електронної продукції при відсутності будь-якої державної протекційної політики. За п'ятнадцять років імпортна електроніка і засоби мобільного зв’язку стали практично домінуючими на українському ринку.

Сьогодні очевидно, що подальше відставання України в такій ключовій області промисловості як виробництво електронних компонентів вкрай опасно і недопустимо, оскільки країні не дозволить перейти від «сировинної» економіки до економіки «знань» і забезпечити першочерговий розвиток високотехнологічних галузей промисловості, рішення задач по забезпеченню безпеки держави.