Основні етапи створення Національного банку України
Етапи |
Характеристика етапу |
1 |
2 |
І етап XIX - XX ст. (до 1917 р.) |
В рамках Російської імперії Україна не мала власного центрального банку, хоча одним із попередників Національного банку України вважається Київська контора Державного банку Російської імперії, яка виконувала певні функції центрального банку і була третьою за значенням у Росії. |
ІІ етап 1917 - 1918 рр. |
З проголошенням Української народної республіки у 1917 р. був створений Державний банк УНР. Із втратою Україною державності банк продовжував працювати в еміграції ( з 1920р. до 1944р. зберігалися архіви банку. |
ІІІ етап 1921 - 1922 рр. (утворення Радянського Союзу) |
Із запровадженням центральним урядом Радянської Росії нової економічної політики ( непу ) банки знову почали функціонувати, 12 грудня 1921 р. розпочалася діяльність Всеукраїнська контора Держбанку у м. Харкові. Система Держбанку розвивалася в Україні шляхом створення відділень і контор у великих містах та обласних центрах. Після утворення Радянського Союзу ці установи стали філіями Держбанку УРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Москві. |
IV етап |
У 1955 р. була створена Українська республіка контора Держбанку СРСР, яка взяла на себе функції управління регіональними банківськими установами України, але сама підпорядковувалась Держбанкові СРСР. Республіканська контора ( з деякими змінами в 1987 р. та 1990 р., зокрема перейменуванням на Український республіканський банк ) Функціонувала до створення НБУ і за своїм статусом мала ознаки центрального банку. |
V етап З 1991 р. і до нашого часу |
Створення Національного банку України було спричинено розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власні банківські системи та гроші. Законом " Про банки і банківську діяльність ", прийнятим у березні 1991 р. проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, а другий - комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховною Радою України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести в дію вказаний закон з 1 травня 1991 р.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 року проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ тощо. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно - правові основи створення і подальшого розвитку НБУ. Формування НБУ в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, докорінної зміни політичної ситуації в країні, наростання хронічної економічної та фінансової кризи. Найпомітнішими подіями, що визначали розвиток НБУ як центрального банку держави, були:
у 1999 р. ухвалення Верховною Радою України Закону " Про Національний банк України" ( зі змінами і доповненнями 2000 р.) Цим була підведена риска під етапом інституційного становлення НБУ як центрального банку, законодавчо зафіксовано його місце в економічній системі, чітко окреслено статус, функції та механізми управління відповідно до нових умов та перспектив розвитку України. У ході свого становлення НБУ вдалося добитися подолання безпрецедентної гіперінфляції й утримання інформаційного процесу протягом тривалого часу у допустимих параметрах, обмеження впливу на національну економіку та банківську систему обвальних фінансових криз у 1997 - 1998 рр., які потрясли грошові ринки багатьох країн; забезпечити відносну стабільність національних грошей, практично без перебійне функціонування валютного ринку. У 2004 р. ( наприкінці ) вітчизняна банківська система зіткнулася з кризою довіри суспільства до перспектив розвитку фінансової системи країни. Як відомо, це було пов'язано з драматичним перебігом президентської виборчої компанії; котра сколихнула суспільно - політичне життя в Україні і мала широкий міжнародний резонанс. Неупереджений аналіз подій на фінансовому ринку країни у листопаді - грудні 2004 р. засвідчив, що вітчизняна банківська система в цілому набула певного запасу міцності і може протистояти проявам нестабільності економічного середовища. Водночас гостро проявлялися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів ринку та низький розвиток ринкових відносин у банківській системі. |
Базові чинники (передумови), що характеризують правовий статус Національного банку України, визначені Конституцією України та законом «Про Національний банк України».
Основні завдання і функції НБУ також визначені на законодавчому рівні. Згідно з законодавством основним завданням (функцією) Національного банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Виконуючи своє основне завдання, НБУ сприяє забезпеченню стабільності банківської системи і цінової стабільності, але в межах своїх повноважень.
Закон визначає Національний банк України як особливий центральний орган державного управління, отже, НБУ виведено з-під юрисдикції Кабінету Міністрів України як центрального органу виконавчої влади. Крім того, йому надано право підтримувати економічну політику уряду доти, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.
Національний банк підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення на посаду і звільнення з посади Голови Банку та формування Ради банку. Голова НБУ інформує Президента та Верховну Раду про діяльність банку та стан грошового ринку в країні. Згідно з Законом Рада НБУ щорічно інформує Верховну Раду про основні засади грошово-кредитної політики. Рахункова палата Верховної Ради України здійснює перевірку НБУ в частині руху коштів державного бюджету та виконання кошторису.
Програмний документ Національного банку України «Основні засади грошово-кредитної політики», в якому визначається стратегія грошово-кредитної політики НБУ, щорічно розробляє Рада НБУ – один із двох керівних органів Національного банку (Рада і Правління).
Голову НБУ призначає на посаду Верховна Рада України конституційною більшістю голосів за поданням Президента України. Строк повноважень Голови НБУ – п'ять років. Закон передбачає одноосібну відповідальність Голови НБУ перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність НБУ. Водночас Голова НБУ не є одночасно Головою Ради НБУ. Це положення викликає зауваження з правового погляду. Зокрема, як уже зазначалося, “Основні засади грошово-кредитної політики” розробляє Рада Національного банку, і в тому разі, коли Голова НБУ не очолює Ради, він не може нести відповідальності (одноосібно) за реалізацію грошово-кредитної політики.
Звільнення з посади Голови НБУ також здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України у випадках, передбачених законом. Так, закон передбачає можливість звільнення голови НБУ за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень. Це робить посаду Голови НБУ залежною від коливань політичного курсу органів державної влади.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до державного бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок державного бюджету, наступного за звітним роком. Кошторис доходів і витрат має забезпечувати можливість виконання банком його функцій. Одержання прибутку не є метою діяльності банку.
Функції центрального банку, покладені в основу його діяльності, ґрунтуються на його призначенні і є такими, що склалися історично з огляду на його статус банку вищого рівня у дворівневій банківській системі.
Основні функції Національного банку України
Функція |
Зміст функції |
1 |
2 |
Центральний банк України |
Забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрацій банків, валютних бірж та інших фінансово - кредитних установ. Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрацій банків. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово - кредитними організаціями. |
Емісійний центр країни |
Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків ( банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно - монетний договір. З введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення банків. Національний банк створює і організує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку. |
Орган валютного регулювання та контролю |
Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику. У сфері валютного регулювання Національний банк:
У сфері валютного контролю Національний банк:
|
Регулювання банківської діяльності |
На Національний банк покладено функцію банківського нагляду, контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, до додержання економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів. Для захисту інтересів клієнта та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк установлює для банків такі обов'язкові економічні нормативи:
Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком. |
НБУ - кредитор останньої інстанції |
Для підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк видає банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних із структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України видає банкам кредити під програми фінансового оздоровлення. Рефінансування банків здійснюється через аукціони ( з 1994 року ), що забезпечує створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. Було запроваджено ломбардний кредит ( з 1996 року ) та операції РЕПО під заставу державних цінних паперів ( з 1965 року ). |
Фінансовий агент уряду |
Національний банк організовує і здійснює через уповноваженні банки касове обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який включає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування з бюджету здійснюється в межах наявних коштів. Закон України " Про Національний банк України " Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. До 1995 року надання прямих кредитів для покриття дефіциту державного бюджету на відповідний рік. Після введення у другій половинні 1995 року механізму покриття дефіциту бюджету лише шляхом випуску державних цінних паперів, на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій. |
Організатор міжбанківських розрахунків |
Із січня 1994 року Національний банк відповідно до покладених на нього функцій створив і запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно - технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, та захист від несанкціонованого втручання. Нині банківські установи працюють в системі електронних міжбанківських розрахунків ( СЕП ) національного банку України за однією із 7 моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. |
3. Ефективність грошової системи залежить від розроблення та реалізації певної грошово-кредитної політики.
Найбільш повне та точне визначення поняття грошово-кредитного регулювання – це державне управління грошово-кредитними відносинами на мікрорівні, котре через комплекс визначених інструментів передбачає формування вихідних умов організації вказаних відносин між усіма учасниками відтворювального процесу, що забезпечує відповідну реалізацію тих чи інших завдань розвитку економіки у певний період часу.
Основні засади грошово-кредитного регулювання ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.
Сутність грошово-кредитної політики полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення – під час інфляції для зменшення витрат.
В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.
Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання центрального банку є сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки.