3. Шліфування, полірування і дроблення ядра круп'яних культур.
Ядро, отримане після лущення, піддається подальшій обробці:
шліфуванню (відокремлюються з поверхні ядра плодові і насінні оболонки, зародки);
поліруванню (поліпшується зовнішній вигляд крупи);
округленню форми і сортуванню на фракції по однорідності.
Для шліфування і полірування ячменя при виробництві перлової крупи використовують лущильно-шліфовальну машину А1 – ЗНШ – 3.
Для шліфування рису застосовують шліфувальну машину А1 – БШМ – 2,5 (рис. 20). Машина складається з двох шліфувальних секцій, розміщених на одній рамі. Кожна секція має шнековий живильник, приймальний і вивантажувальний патрубки, ситовий і шліфувальний барабани.
Рисова крупа через шнековий живильник подається в робочу секцію, де піддається шліфуванню між шліфувальним і ситовим барабанами, що обертаються. Борошенце при цьому через сито просипається в бункер і виводиться з машини. Шліфована крупа через вивантажувальний патрубок також виводиться з машини.
Рис. 20 – Шліфувальна машина А1 – БШМ – 2,5:
1 ,7 – стінки; 2 – бункер; 3 – випускний патрубок; 4 – рама; 5 – крильчатка; 6 – разгрузитель; 8 – шліфувальний барабан; 9 – ситової барабан; 10 – шнековий живильник; 11,17 – заслінки; 12 – прийомний патрубок; 13 – огородження; 14 – дверцята; 15, 19 – шліфувальні секції; 16 – відкидна кришка; 18 – живильники; 20 – електродвигуни.
Шліфування.
Шліфування поліпшує зовнішній вигляд крупи, наприклад, темний рис після шліфування стає білим. У результаті видалення зовнішніх шарів і зародка, що містить багато жиру, підвищується стійкість крупи при збереженні. Шліфована крупа швидше вариться, збільшується її привар.
Процес шліфування полягає в поступовому стиранні зовнішніх частин ядра в результаті інтенсивного тертя його об абразивну або іншу гострошероховату поверхню, а також взаємного тертя ядер.
У процесі шліфування ядра зазнають великі навантаження, що приводить до неминучого дроблення деяких з них. Так, при шліфуванні рисового ядра утвориться основна кількість дроблень. Тому від технічного стану машин, їх правильного регулювання, використання оптимальних режимів роботи залежить ефективність процесу.
Для шліфування крупи застосовують шолушильно-шліфувальні машини А1-ЗШН-3 і вальцедекові верстати (для пшона). Однак найбільше поширення одержали спеціальні шліфувальні машини, що застосовують в основному для шліфування рисового і вівсяного ядра. До таких машин відносять шліфувальні постави PC-125 або шліфувальні машини А1-БШМ.
Робочі органи шліфувального поставу представляють собою обертовий на вертикальному валові конічний барабан, покритий зверху абразивною масою, і нерухому ситову, також конічну обичайку (рис. 21). Ядро знаходиться в робочій зоні між барабаном і обичайкою, постійно переміщається зверху вниз, стикається з абразивною поверхнею, що рухається, що обробляє ядро з усіх боків. Для підвищення ефективності шліфування уздовж утворюючої ситової обичайки зроблені подовжні пази, у які входять розподільні колодки, виконані з харчової гуми. Їх призначення – затримувати продукт, запобігати його круговому руху разом з барабаном.
Рис. 21 – Схема шліфувального поставу:
1 гумова колодка; 2 – шліфуваль-ний конус; 2 – абразивна робоча частина конуса; 4 – ситова обичай-ка; 5 – корпус
Ефективність шліфування можна регулювати підняттям або опусканням барабана, що збільшує або зменшує зазор між барабаном і обичайкою, а також положенням гумових колодок, що можуть наближатися і відсуватися від абразивного барабана. Недоліки шліфувальних машин: їх великі габарити, складність обслуговування і ремонту, невисока продуктивність, утворення значної кількості битого ядра.