5. Основні функції управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів: е) Інші функції управління.

• Функція просторово-територіального устрою об’єктів природи являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямованих на проведення робіт по організації використання, відтворення, охорони та захисту природних ресурсів, створення сприятливих екологічних умов для життя і здоров’я населення, розвитку природного середовища.

• Функцію розподілу та перерозподілу природних ресурсів слід розуміти як діяльність спеціально уповноважених державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, у результаті якої виникають, змінюються чи припиняються у власників чи природокористувачів суб’єктивні права власності або користування природними ресурсами.

• Функція екологічної експертизи являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на виконання міжгалузевих екологічних досліджень, аналіз та оцінку передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація чи дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, і підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства, забезпечення екологічної безпеки.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Суб’єктами екологічної експертизи є:

— Міністерство екології та природних ресурсів України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

— органи та установи Міністерства охорони здоров’я України;

— інші державні органи, місцеві ради і органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства;

— громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

— інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

— окремі громадяни в порядку, передбаченому екологічним законодавством.

• Функція інформування про стан навколишнього природного середовища (екологічне інформування) являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на забезпечення доступу до наявних відкритих, повних і достовірних відомостей про події, явища, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природних ресурсів, природних комплексів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічне інформування поділяється на різні види, а саме: термінове (оперативне), періодичне, комплексне, галузеве, територіальне (регіональне), прогнозне. Класифікаційними критеріями такого поділу є цільове спрямування екологічного інформування, еколого-соціальна важливість інформування, територіальність, екологічний стан тощо.

Суб’єктами інформування про стан навколишнього природного середовища є громадяни, держава та її відповідні органи, підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, засоби масової | інформації тощо.

За спрямованістю екологічне інформування може бути:

— про рівень забруднення, у тому числі радіоактивного, грунту, атмосферного повітря, поверхневих вод суші і морських вод, підземних вод, продуктів тваринництва і рослинництва;

— про стан екологічно небезпечних промислових підприємств і виробництв;

— про застосування хімічних, біологічних засобів захисту сільськогосподарських культур і заходи щодо запобігання забрудненню довкілля засобами хімізації;

— про рівень техногенних змін геологічного середовища;

— про обсяги побутових відходів, зайняті ними площі земель і розміри підтоплених міських територій;

— про виконання завдань будівництва та введення в дію природоохоронних об’єктів, здійснення природоохоронних заходів;

— про додержання вимог екологічної (радіаційної) безпеки на атомних електростанціях;

— про результати контролю за охороною та використанням земельних, водних і лісових ресурсів, станом атмосферного повітря, додержання екологічних стандартів;

— про іншу статистичну екологічну інформацію.

Забезпечення відповідною інформацією Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних та громадських підприємств, установ і організацій, поширення екологічної інформації в засобах масової інформації покладено на Міністерство екології та природних ресурсів України — у частині відомостей про якість та режим використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, стан екологічної (у тому числі радіаційної) обстановки; Міністерство охорони здоров’я України — у частині відомостей про ступінь впливу екологічної обстановки та застосування забруднених продуктів харчування на здоров’я та стан захворювання населення.

• Функція вирішення екологічних спорів являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на розгляд та усунення розбіжностей, пов’язаних з порушенням прав і законних інтересів власників, користувачів (у тому числі орендаторів) з приводу володіння, користування чи розпорядження об’єктами природи

• Ще може бути функція екологічного ліцензування, але вона не закріплена законодавчо (пит. Для с.к. №15) це діяль­ність уповноважених державних органів та органів місцевого само­врядування, пов 'язана із видачею ліцензій (дозволів) на природокорис­тування або здійснення видів діяльності, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля.

Види діяльності, які підлягають ліцензуванню, визначаються законом. У сфері регулювання еко­логічних відносин такою діяльністю є та, що: а) пов'язана зі спеціальним використанням природних ресурсів; б) стосується екологічних інтересів особи, держави та суспільства в цілому.

Отже, до першої групи можна віднести: усі види діяльності щодо спеціального використання природних ресурсів: лісокористування, водокористування, надрокористування, користування атмосфер­ним повітрям, об'єктами тваринного та рослинного світу тощо.

До другої групи належать такі види діяльності:

• пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей. Дотаких видів діяльності згідно зі ст. 13 Закону України «Про забез­печення санітарного та епідемічного благополуччя населення» віднесено: виробництво, переробку та реалізацію харчових про­дуктів та добавок; медикаментів, медичних імунобіологічних пре­ паратів; предметів гігієни та санітари; косметично-парфюмерних виробів; алкогольних напоїв та тютюнових.виробів; товарів побу­тової хімії; а також комунально-побутове та медичне обслуговуван­ня населення; виховання та навчання дітей і підлітків, будь-які ро­боти з біологічними агентами та хімічними речовинами, джерела­ ми іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивними речовинами.

• пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та реалізацією пестицидів і агрохімікатів (ст. 9 Закону України «Про пестициди та агрохімікати»);

• діяльність у сфері використання ядерної енергії та поводжен­ня з радіоактивними відходами (ст. 11 Закону України «Про пово­дження з радіоактивними відходами»);

• діяльність у сфері централізованого водопостачання та во-довідведення (ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне во­допостачання»)

• діяльність у сфері поводження з відходами (ст. 17 Закону Ук­раїни «Про відходи») тощо.

SAMOKONTROL