6.3. Керівництво науково-дослідними інститутами

На чолі кожної науково-дослідної установи стоїть директор, який здійснює функції організації управління його роботою і самоврядування.

Директор науково-дослідної установи керує його роботою одноосібно, на основі і у виконання чинного законодавства і в суворій відповідності із статутом даної установи і актами вищестоячих органів управління. Він користується всіма правами, наданими йому згідно статуту науково-дослідної установи, без особливої на те довіреності і представляє наукову установу у всіх державних і суспільних органах і організаціях.

Директор організовує всю роботу установи і несе повну відповідальність за його стан і діяльність. Юридичною формою діяльності директора науково - дослідницької установи є видавані ним накази.

По статуту в число керівників науково-дослідних установ окрім директора входять заступники директора і вчений секретар.

Заступники директора по науковій роботі відповідно до встановленого директором інституту розподілом обов'язків:

• керують науковою і науково-організаційною роботою ряду відділів, секторів (лабораторій), тематичних (проблемних) груп і науково-допоміжних підрозділів інституту;

• несуть відповідальність перед директором інституту і вищестоячими організаціями за результати діяльності керованих ними структурних підрозділів.

Вчений секретар наукової установи надає директорові і його заступникам по науковій роботі допомогу і сприяння в керівництві науковою і науково-організаційною роботою в інституті.

На основі пропозицій структурних підрозділів він складає проекти:

• планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

• діяльності вченої ради інституту;

• планів підготовки наукових кадрів;

• фінансування і матеріально-технічного забезпечення;

• видання наукових праць, проведення наукових симпозіумів, конференцій і нарад;

• перевіряє звіти структурних підрозділів і наукових співробітників і складає на їх основі проекти звітів про роботу установи.

У обов'язки вченого секретаря входить забезпечення видання наукової продукції інституту. Вчений секретар керує роботою науково-допоміжних підрозділів.

В управлінні науковою установою одноосібність поєднується з колегіальністю, з участю в управлінні інститутом широкого кола вчених.

Вчена рада науково-дослідної установи. У всіх науково-дослідних установах створюється вчена рада, яка в деяких наукових організаціях галузевого профілю іменується науково-технічною радою.

По своєму правовому положенню вчена рада - дорадчий орган при директорові інституту, хоча по деяких питаннях його рішення мають юридично обов'язковий характер. Персонально в нього входять директор, його заступники по науковій частині, вчений секретар інституту, ведучі вчені. Крім того, до складу вченої ради зазвичай входять і деякі інші ведучі вчені, що не працюють в даному інституті, а також практичні працівники.

Включення до складу вченої ради крупних учених і практиків підвищує компетентність ради у вирішенні складних наукових проблем, укріплює зв'язки інституту з виробництвом.

У разі потреби при вченій раді можуть створюватися секції по певних наукових проблемах під головуванням заступників директора інституту або інших ведучих учених. Такі секції часто іменуються вченими радими з відповідних проблем.

Вчена рада збирається періодично в терміни, що встановлюються директором. Голова ради - директор інституту, а в його відсутність - один із заступників по науковій частині. Вченим секретарем ради є вчений секретар інституту, вченими секретарями секцій ради призначаються провідні або старші наукові співробітники.

Останніми роками в науково-дослідних установах як загальнонаукового, так і галузевого профілю окрім директора і вченої ради фактично існує ще один, не передбачений статутами орган, що постійно діє, - "дирекція", який засідає періодично. У його склад окрім директора входять його заступники, вчений секретар, керівники відділів і секторів, представники громадських організацій. Це дорадчий орган. На його засіданнях обговорюється широке коло питань, зокрема:

• основні напрями діяльності інституту;

• вдосконалення структури і штатів;

• своєчасність виконання планових завдань;

• деякі фінансові проблеми;

• підготовка наукових кадрів через аспірантуру;

• організація конференцій, симпозіумів і нарад;

• наукові доповіді по окремих питаннях;

• стан трудової дисципліни, і тому подібне.

На основі обговорення рішення ухвалюються зазвичай директором інституту одноосібно.

Структурні підрозділи науково-дослідних установ. Практичним вирішенням наукових проблем в науково-дослідних установах зайняті їх структурні підрозділи. Тому правильна організація внутрішньої структури інституту має першорядне значення для управління його діяльністю.

Структура наукової організації визначається характером покладених на неї завдань, а також її реальними кадровими і матеріально-фінансовими можливостями.

Структурні підрозділи науково-дослідних установ діляться на основні (наукові) і допоміжні (наководопоміжні та виробничо-допоміжні).

Основні структурні підрозділи - галузеві, тематичні і змішані.

Галузеві структурні підрозділи, як правило, покликані розробляти головні наукові проблеми, вирішення яких постійно покладене на даний науковий колектив.

Такі підрозділи - відділи і сектори (лабораторії) - мають відносно стабільний склад наукових і допоміжних співробітників, а також арсенал матеріальних дослідницьких засобів.

Для вирішення конкретних наукових завдань в інституті можу організовуватися тимчасові цільові комплексні тематичні або проблемні групи, тимчасові творчі колективи.

Головне завдання науково-допоміжних і науково-виробничих структурних підрозділів полягає в забезпеченні умов для нормальної основної діяльності науково-дослідної установи. До таких підрозділів належать, наприклад:

• наукова бібліотека;

• музей;

• інформаційно-довідковий відділ;

• комп'ютерний центр;

• експериментальні майстерні;

• науково-дослідні господарства;

• дослідні установки і тому подібне.

Науково-допоміжний персонал інституту працює як в цих спеціалізованих структурних ланках, так і в основних (наукових) підрозділах як секретарі, референти, лаборанти, техніки. Для ефективності організації управління науковою установою велике значення має знаходження оптимальних кількісних структур колективу, співвідношення в науковому колектив працівників різної кваліфікації, основних (наукових) і допоміжних співробітників.

Сучасна практика організації управління науковими дослідженнями показує, що найефективніше працюють ті наукові колективи, в яких дотримується оптимальне співвідношення: між чисельністю старших і молодших наукових співробітників (певною мірою також між докторами, кандидатами наук) і між чисельністю творчих науковців і допоміжного персоналу.

Керівники структурних підрозділів інститутів обираються на вакантну посаду по конкурсу, а потім не рідше за один раз в п'ять років проходять атестацію.

Керівники тематичних (проблемних) груп затверджуються директором інституту. Призначення академіків і членів-кореспондентів НАН України на посаді завідувачів науковими відділами, лабораторіями (секторами) проводиться директором інституту на підставі вирішення вищестоячої організації без проходження конкурсу.

Завідувач науковим відділом, лабораторією (сектором), керівник тематичної (проблемною) групи відповідає за всю роботу керованого ним підрозділу.

Керівники структурних ланок наукових установ складають проекти планів науково-дослідних і дослідницьких робіт і організовують їх детальне обговорення всіма працівниками відділу, лабораторії (сектору).

Завідувач науковим підрозділом встановлює завдання співробітникам, дає їм разові доручення і керує їх роботою по темам.

У його функції входять:

• забезпечення взаємозв'язків і взаєморозуміння між окремими виконавцями;

• координація їх зусиль;

• узагальнення результатів, отриманих в процесі досліджень.

Важливо, щоб керівник наукового підрозділу і сам безпосередньо активно брав участь в науково-дослідній діяльності.

Завідувач відділом, лабораторією (сектором) розробляє також заходи щодо використання наукових досліджень на виробництві.

Вельми важлива і відповідальна робота керівника наукового підрозділу по підбору, підготовці і вихованню молодих наукових кадрів, по залученню до роботи підрозділу інших видатних учених і фахівців.

Керівник наукового підрозділу інституту виступає і як адміністратор, який контролює виконання плану науково- дослідницьких робіт окремими співробітниками і відділом, лабораторією (сектором) в цілому, надає в установленому порядку звіт про виконану роботу. Він направляє і контролює діяльність обслуговуючого персоналу і так далі.