2. Система і структура ринків

Суттєвою особливістю ринку є його структурованість, існування системи взаємопов’язаних і взаємозумовлених ринків.

Структура ринку – це внутрішня будова, розташування, порядок окремих його елементів, їх частка у загальному просторі ринку.

Ознаками будь-якої структури є тісний взаємозв’язок її елементів, значна його стійкість, цілісність сукупності усіх елементів.

Сукупність усіх ринків, сегментовано на окремі елементи за різноманітними критеріями, утворює систему ринків.

За критерієм ринкових об’єктів можна розглянути загальну структуру ринку, яка зображена на рисунку 3.1.

Рис.2 .1. Загальна ринкова структура

Ринок капіталів, або ринок інвестиційних ресурсів, поділяється на ринок грошей і ринок цінних паперів.

На ринку праці здійснюється купівля-продаж робочої сили або виробничого фактора праці. Цей ринок фрагментований за професіями, спеціальностями і територією.

Товарний ринок має складну структуру.

По-перше, він включає ринок товарів і послуг (споживчий ринок), який поділяється на ринки продовольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг культури, освіти, охорони здоров’я, правових послуг, а також включає ринок житла.

По-друге, у його структурі виокремлюється ринок засобів виробництва, який поділяється на ринки засобів праці (речового капіталу) – машин, механізмів, обладнання, приладів, виробничих споруд, орендних засобів тощо і природних ресурсів – сировини, матеріалів, палива, енергії.

По-третє, це і ринок науково-технічних розробок, або ринок інновацій, тобто технічних і наукових нововведень, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, патентів і ліцензій. Так реалізується наука як виробничий ресурс.

Особливе місце займає ринок інформації. Предметом купівлі-продажу тут виступають книги, газети, часописи, картини, аудіо і відеокасети, реклама та інші види діяльності, що несуть людям необхідні знання. Інформація реалізується як на споживчому ринку (для особистого споживання), так і на ринку засобів виробництва (для виробничих потреб), а також на інноваційному ринку (науково-технічна інформація).

З точки зору значення для виробництва розпізнають ринок ресурсів (капіталу, праці, природних ресурсів, підприємницьких здібностей, науки, інформації, екології) і споживчий ринок (товарів і послуг для особистого споживання).

За суб’єктами ринкових відносин виділяють ринок покупця (тут пропозиція товарів перевищує попит на них, що надає перевагу покупцям), ринок продавця (тут попит значно перевищує пропозицію), посередницький ринок (сукупність економічних відносин господарюючих суб’єктів, що купують товари для їх наступного перепродажу з метою одержання вигоди), державний ринок (включає сукупність угод купівлі-продажу уряду, державних установ, місцевої влади, які купують, продають чи орендують товари і ресурси, необхідні для виконання їх функцій).

За ознакою простору дії виділяють місцевий ринок (локальний ринок обмеженої території), регіональний ринок (ринок, що охоплює значну частину території країни, наприклад, Західної України), національний ринок (охоплює всю території країни), світовий ринок (охоплює всю планету), у тому числі й міжнародний регіональний ринок (зокрема, загальноєвропейський чи ринок Євросоюзу). У зв’язку із територіальним критерієм розрізняють внутрішній ринок і зовнішній ринок.

За ступенем конкурентності виділяють вільний ринок, монополістичний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок. Це дозволяє розрізняти конкурентні і неконкурентні ринки.

З позицій відповідності законодавству існують легальний і нелегальний ринки.

Структурні елементи ринку, взаємодіючи між собою, визначають його зміст і своєрідність. Ця взаємодія здійснюється через спеціальні установи та інституції (утворення) ринку, які у своїй сукупності утворюють ринкову інфраструктуру¹:

Інфраструктуру ринку утворюють: торгівля і товарні біржі, які обслуговують товарний ринок, кредитні (банки), фінансові і страхові установи – обслуговують інвестиційний ринок, фондові біржі – ринок цінних паперів, біржі праці і служби зайнятості – ринок праці. До ринкової інфраструктури належить і грошова система.

Схема взаємодії елементів ринкової структури та інфраструктури така: товарні біржі “вистежують” попит і “сигналізують” ринкам капіталів і цінних паперів про дефіцит чи надлишок товарів на товарному ринку, фондова біржа сприймає ці “сигнали” і реагує на них зміною курсу цінних паперів підприємств, які причетні до дефіциту чи надлишку товарів; кредитні і фінансові установи надають кредити або інвестиції фірмам, продукція яких користується попитом; відбувається переміщення грошових капіталів через фондові біржі, банки і страхові установи із одних галузей в інші – більш прибуткові; розширення виробництва зумовлює зростання попиту на працю певного фаху і спеціалізації, рух робочої сили здійснюється через біржу праці; зростання пропозиції розширює мережу гуртової і роздрібної торгівлі.

В ринковій інфраструктурі виділяють такі її види: організаційно-технічна інфраструктура (форми торгівлі, державні інспекції, пункти прокату, асоціації споживачів і підприємств, транспорт, комунікації, зв’язок, страхові установи тощо), фінансово-кредитна інфраструктура (банки, фондові і валютні біржі, грошова система, інвестиційні компанії і таке інше), науково-дослідницька інфраструктура (наукові установи, інформаційно-консультаційні фірми, навчальні заклади, дослідне виробництво тощо).

Держава здійснює свій регулюючий вплив на ринок і економічні зв’язки, а відтак – на виробництво і споживання продукту, через закупівлі виробничих ресурсів, товарів і послуг, через систему податків і виплат (субсидії – виробникам, соціальні виплати, або трансферти, – споживачам).