Критерії оцінювання рівнів навчальних досягнень учнів

Оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання є особливою стороною контролю, а педагогічна оцінка – його результатом. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесним, вербальним) показниками, або в балах, тобто кількісними показниками.

Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються критеріями оцінювання. Зауважимо, що критерії - це реальні, точні обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками об’єктів оцінювання.

Аналіз об’єктів контролю в початкових класах дав змогу визначити такі критерії оцінювання навчальних досягнень учнів:

• якість знань (предметних, про способи діяльності, оцінних): міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість;

• рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, раціональної навчальної діяльності, оцінних): копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за зразком, за аналогією і в нових ситуаціях;

• рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: вмінням виконувати процедури творчої діяльності та вирішувати проблему (частково-пошуковий, пошуковий);

• рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: вміннями виконувати процедури творчої діяльності та вирішувати проблему (частково-пошуковий, пошуковий);

• рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий.

Методика перевірки засвоєних знань, умінь і навичок

Перевірка – це обов‘язковий компонент процесу навчання , який забезпечує зворотний зв‘язок між учителем та учнями. Перевірка здійснюється на всіх етапах процесу навчання, під час розв‘язання дидактичних задач і підзадач, зокрема актуалізації опорних знань та умінь, закріплення засвоєного змісту кожної логічно завершеної частини. Однак, повністю всі функції перевірки реалізуються на спеціально організованому, самостійному етапі, який найчастіше здійснюється на наступному уроці.

Перевірка – це організація навчально – пізнавальної діяльності учнів та її керування вчителем. Зміст цієї діяльності полягає у відтворенні учнями засвоєних знань про об‘єкти і явища природи та способи діяльності, застосування знань і сформованих умінь у подібних (за зразком) і нових ситуаціях.

Головною метою етапу перевірки є контроль і коригування результатів учіння школярів.

Результати етапу перевірки дозволяють учителеві виявити конкретні прогалини в знаннях і уміннях дітей та усунути їх у подальшому навчанні.

Перевірка сприяє розвитку мислення , пам‘яті, мовлення учнів, їх пізнавальної самостійності як в подібних , так і в змінених ситуаціях.

Важливо , що у процесі перевірки створюються сприятливі умови для оволодіння уміннями взаємо – і самоконтролю, взаємо – і самокоригування, взаємо – і самооцінювання.

Перевірка має певне виховне значення і є важливим видом звіту дитини про свою роботу перед учителем і товаришами. Результати індивідуальних зусиль дитини стають предметом суспільного судження і оцінювання.

Значення перевірки у процесі навчання, її специфіка у початкових класах визначають основні дидактичні вимоги до її організації.

Найважливішими із них є такі :

• систематичність. Це не тільки регулярність здійснення , але обов‘язковий контроль за кожним учнем на кожному уроці , оскільки цього вимагають психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці;

• всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками за основними параметрами відповідно до цілей, поставлених у процесі засвоєння;

• індивідуалізація, зумовлена різним рівнем розвитку дітей та психологічними особливостями перевірки як виду діяльності.

• об‘єктивність контролю полягає у запобіганні суб‘єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні.