5. Основні напрямки діяльності оперативних підрозділів та органів досудового розслідування щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення

Згідно з чинним законодавством у профілактичній роботі слідчого при розслідуванні конкретних кримінальних проваджень можна виділити такі основні напрямки: 1) запобігання вірогідній і припинення розпочатої злочинної діяльності, в тому числі на стадії готування до злочину (ст. 14 КК України), здійснення замаху на злочин (ст. 15 КК України); 2) встановлення причин і умов конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення; 3) узагальнення криміногенних чинників за однорідними кримінальними справами і подання пропозицій щодо їх усунення; 4) застосування заходів забезпечення кримінального провадження та запобіжних заходів згідно Розділу ІІ КПК України; 5) накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, з електронних інформаційних систем (статті 261, 263-264 КПК України); 6) накладення арешту на майно з метою запобігання легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України), вилучення майна на яке накладено арешт (ст. 388 КК України); 7) складання протоколу про вчинення корупційного правопорушення.

Якщо в ході розслідування не встановлено події кримінального правопорушення, то в реальній дійсності не існує причин й умов, що сприяли його вчиненню, які необхідно виявляти по даному провадженню. Це ж саме стосується випадку закриття кримінального провадження по п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю у діянні особи складу кримінального правопорушення.

Обставини, які сприяли вчиненню злочину можуть бути виявлені з вірогідністю. Звідси випливає, що заходи, спрямовані на усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, можна здійснювати лише в тому випадку, якщо названі обставини встановлені достовірно.

Таким чином, перше, що потрібно враховувати при вирішенні питання щодо можливості реагування на детермінанти злочинів в конкретний момент досудового розслідування, – це безумовна доведеність причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Друга умова – достовірне встановлення всієї сукупності обставин, які у своїй єдності утворюють причину конкретного злочину й умови, що сприяють його вчиненню.

Якщо в наявності дві названих умови (доведеність всієї сукупності криміногенних факторів і достовірність) слідчий зобов’язаний негайно, не очікуючи закінчення розслідування, вжити заходів до усунення названих обставин . Тільки таке реагування слідчого можна вважати своєчасним, що відповідає завданню запобігання злочинам.

У зв’язку з викладеним важливо сформулювати наступні практичні рекомендації щодо заходів реагування на причини та умови кримінальних правопорушень: а) вони повинні адресуватися тим органам або посадовим особам, які спроможні вжити заходів до усунення криміногенних факторів, і при цьому, можуть досягти таких цілей; б) у вищестоящу організацію , якщо виявлені причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, отримали поширення на всю систему органів даного міністерства, відомства, приватної компанії і т.п.; коли низова організація не в змозі з різних причин (наприклад, відсутності коштів або ресурсів) вжити ефективних заходів для усунення виявлених криміногенних факторів; в) у випадку, ігнорування вимог слідчого або халатного відношення низової організації до роботи з усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину.

Вживаючи заходів до усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, слідчий чи працівник оперативного підрозділу має поставити питання про відповідальність осіб, з вини яких допущені порушення закону, або існування криміногенних факторів, а також про строк, протягом якого державні органи, громадські організації й посадові особи повинні вжити необхідних заходів і повідомити слідчому.

Таким чином, якщо в процесі розслідування встановлені обставини, що дають підставу для вимоги вжиття конкретних заходів, що забезпечують усунення виявлених причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, слідчий або працівник оперативного підрозділу повинні запропонувати їх відповідним державним органам, громадським організаціям або посадовим особам і тим самим сприяти усуненню названих криміногенних факторів.

У відповідності до розробок кримінологічної науки заходи спрямовані на усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, повинні бути законними, обґрунтованими, прогресивними, реальними, економічно доцільними, радикальними й конкретними.

Вимога законності полягає в тому, що розробляти й проводити в життя можна ті з них, які відповідають закону, не суперечать йому. Навіть у тих випадках, коли існуюча правова регламентація „застаріла”, але на даний момент не скасована, усувати причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, керуючись при цьому доцільністю, але порушення закону – неприпустимо.

Заходи реагування на зазначені обставини повинні бути обґрунтованими. При цьому потрібно враховувати два аспекти даної вимоги. По-перше, обґрунтованими будуть лише такі заходи, які випливають з наявної кримінологічної ситуації й засновані на наявних матеріалах провадження. По-друге, обґрунтованість припускає фактичну необхідність ліквідації виявлених обставин. Якщо названі обставини усунуті, то немає потреби, тобто формальності заради, вносити по даному питанню подання.

Запобіжні заходи повинні розроблятися з урахуванням новітніх досягнень науки й техніки. Це випливає з вимоги прогресивності, пропонованого кримінологією до заходів запобіжного характеру. Щоб запобіжні заходи відповідали цій вимозі, слідчий повинен при їхній розробці використати допомогу фахівців відповідних галузей знання. Особливо це стосується розслідування комп’ютерних злочинів, відмивання брудних грошей та інших.

Вимога реальності розглянутих заходів передбачає наявність реальної можливості втілення їх у життя. Якщо в об’єктивно існуючих умовах пропоновані в поданні заходи виконувати неможливо, то й пропонувати їх для виконання не треба, тому що вони не будуть здійснені, не приведуть до бажаного профілактичного результату. Наприклад, рекомендації слідчого про необхідність розміщення всіх дітей дошкільного віку в дитячих садах, яслах для запобігання їхньої безоглядності виконати неможливо, оскільки район, куди внесено подання, не має такої можливості.

Заходи, спрямовані на усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, повинні бути доцільними з будь-якого погляду, у тому числі й з економічного. При цьому під доцільністю розуміється відповідність здійснюваної діяльності по профілактиці злочинів поставленої мети, тобто усуненню виявлених причин й умов, що сприяли вчиненню злочинів, і ліквідації на цій основі можливості вчинення нових злочинів у майбутньому.

Рекомендовані заходи повинні бути по своїй якісній визначеності конкретними і радикальними. Неконкретні, розпливчасті рекомендації слідчого не забезпечують вживання радикальних заходів по усуненню причин й умов, що сприяли вчиненню злочинів. Тим часом вимога радикальності припускає розробку таких заходів, практична реалізація яких приведе до корінного перетворення негативних явищ в позитивні, до повної ліквідації існуючих можливостей вчинення злочину, досягнення злочинного результату, до усунення всього комплексу обставин, що утворять у своїй єдності причину конкретного злочину й умови, що сприяли його вчиненню.

Закон не містить прямої вказівки про те, що саме в цей строк відповідні державні органи, громадські організації або посадові особи зобов’язані повністю усунути виявлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. При рішенні даного питання варто виходити з того, що зараженість об’єктів криміногенними факторами різна. Різний, отже, і зміст діяльності, спрямованої на їх усунення. Як показує практика, в одному випадку для усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочинів, потрібний незначний час, і протягом місячного строку можна здійснити всі необхідні для досягнення такої мети заходи в інших випадках, повністю усунути зазначені обставини в цей строк практично неможливо. Вказівка строку має важливе організуюче значення для тих осіб, які це рішення слідчого будуть виконувати. Але не тільки для них. Вказівки про строк мають значення й для слідчого, оскільки протягом саме зазначеного строку він повинен здійснювати контроль за їх реалізацією.

Звісно, що на стадії досудового розслідування, обсяг профілактичної (запобіжної) діяльності слідчого визначається передусім межами його компетенції і обумовлюється фактом початку досудового розслідування. Разом з тим, розслідуючи конкретний злочин, слідчий своєю процесуальною діяльністю може запобігти і вчиненню ряду інших, ще не вчинених (і не обов’язково взаємопов’язаних) злочинів. Це стосується притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які: перешкоджають явці свідка, потерпілого, експерта примушують їх до відмови від дачі показань або висновку, підкупу цих осіб, або погроза помстою за раніше дані показання або висновок (ст. 386 КК України); розголошують дані досудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК України); висловлюють погрози працівнику правоохоронного органу (ст. 345 КК України); втручаються в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК України).

В плані запобігання злочинам важливе значення має здійснення слідчими віктимологічної профілактики. Серед заходів віктимологічної профілактики можна назвати наступні: 1) забезпечити конфіденційність даних про потерпілу особу, способами зазначеними у ст. 15 Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”; 2) попередити про кримінальну відповідальність: а) свідка і потерпілого за надання завідомо неправдивих показань та за відмову свідка від дачі показань; б) експерта за відмову від виконання покладених на нього обов’язків, в також за дачу завідомо неправдивого висновку; в) перекладача за відмову виконати обов’язки, а також за завідомо неправдивий переклад; г) за розголошення даних досудового розслідування; ґ) за незбереження майна, на яке накладено арешт.

Значну роль у віктимологічнй профілактиці злочинів має роз’яснювальна консультативна робота слідчого. Насамперед, це виступи перед населенням у засобах масової інформації і проведення індивідуальних бесід з учасниками кримінального провадження. Виходячи з професійних знань, він може дати рекомендації потенційним потерпілим, свідкам, експертам, спеціалістам, як їм поводитись у разі намірів вчинення щодо них злочинів як учасників кримінального провадження.

Ефективним засобом запобігання злочинам є і оперативно-розшукове супроводження досудового розслідування, тобто проведення оперативних заходів одночасно з процесом розслідування кримінального провадження. Профілактична взаємодія слідчого з органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність може стосуватися виявлення причин та умов вчинення злочину, його мотивів, конкретної криміногенної ситуації, а також можливості вчинення подібних злочинів у майбутньому. Важливим напрямком запобіжної діяльності слідчого є його взаємодія із фахівцями в певних галузях знань. різноманітні форми його взаємодії з такими особами дозволяють здійснювати як процесуальні, так і не процесуальні засоби використання спеціальних знань при виявленні причин і умов злочинів, а також при розробці пропозицій щодо їх усунення. Наприклад, якщо мова йде про технологічні процеси виробництва, то саме за допомогою спеціальних знань фахівця можна виявити, досконало дослідити і констатувати причини та умови, які сприяли скоєнню злочину. Використовуючи знання фахівця – психолога, можна встановити мотиви злочину, здійснити прогноз посткримінальної поведінки підозрюваного тощо.

12