5)Господарство Стародавньої Греції.

Антична культура базувалась на вирощенні трьох основних кльтур: пшениці, оливок і винограду. Скотарство більш розвинуте в гурськ районах. Череди великої рогатої худоби невеликі, конярство слабо розвинуте. Притаманна взаємодія культур народів Європи,Азії, Африки. Природні багатства сприяли ранньому розвитку ремесла і торгівлі, досягнуті успіхи у галузі кораблебудування. Зовн торг - в руках купців-власників кораблів і капітанів. Притаманні міста-держави(поліси). Винайшли катапульту у 4 ст до н.е. Населення жило переважно у містах. Розвиток обміну, поява грошей, купців;відокр ремесла від с.г. Розвиток ремесла, спеціалізація виробників, спеціалізація полісів(Мітел-тканини,Коринф-кераміка). Поділ суспільства на 2стани:вільні громадяни(багаті,менш заможні і бідні) і невільники. Приклад рабовласницької держави-Спарта(найсильн військ поліс Ст. Гр.)-господарство відстале, грош обмін не розвинений. В Аттиці, в острівній частині Еллади – підвищення розв ремесла,торг. Колонізація. Причина-гонитва за землями, здобиччю.

6)Античний Рим: економічні причини розвитку та занепаду.

Сформувався у нижній течії Тигру 8 ст до н.е. Історія поділ на3 періоди: 1)царський(8-6 ст доне); 2)республіканський(509-31 рр доне); 3)імператорський(31 рдоне-476 рне). Гол галузь-землеробство. Вирощ пшениця, ячмінь. Притаманне відгінне тваринництво, стійлова форма тв-ва, присадибне птахівництво. Причини розвитку: широке впров рабства; розв товарного вир-ва; перехід від дріб госп до вир-ва на вел площі. 6-3 ст доне - у СР склалося рабове сусп, що мало патріарх хар. Рабство поділялось на боргове, спадкове і домашнє. Головною виробничою силою залишалося вільне населення. «Закони 12 таблиць» (сер 6 ст доне) захищали приватну власн, політ та економіч права рабовл. Рабами були іноземці, римське право обороняло перетворювати громадян своєї республіки на рабів. Раби мали роль виробн. сили (були міські та сільськогосподарські). Джерела рабства - війни,піратство,борги. Володіння землею було почесним привілеєм сенаторів (нобілів) (прибутки йшли від землі). 1ст доне - кінець республіки - період воєн, занепаду с/г. 1-3ст не - позитивні зміни в агротехніці: вдоскон коса, серп, застос штучне зрошення. У І—II ст. н. е. розпочалися зміни в організації виробництва у володіннях великих землевласників. Латифундії поділялися на невеликі ділянки (парцели), які надавалися в оренду колонам — дрібним землеробам. У добу пізньої Римської імперії (III—V ст. н. е.) господарство занепало і прийшло до кризового стану. Перші ознаки кризи виявилися після повстання Спартака в І ст. до н. е. і протягом наступних століть вони поглиблювалися. Причина кризи - загострення суперечностей рабовласницького суспільства. Контроль за працею рабів у латифундіях був утруднений, що призводило до зниження продуктивності праці. Занепала невелика оренда, за статусом вона наблизилася до колонату і прекаріїв. Економічний занепад охопив ремесло і торгівлю. Зменшилося населення міст. Зазнала краху завойовницька політика Риму. Пізня Римська імперія переживала глибоку кризу рабовласницького суспільства. Через міжусобні війни була постійна політична нестабільність. Загостр соц супереч. Постійні народні повстання. Натиск варваріві. Східна і Західна частини імперії роз'єдналися щодо адміністрування та управління. Столицю було перенесено з Риму на сх у Візантію. В 476 p. н. е. Західна Римська імперія перестала існувати.