Запитання для самоперевірки

1. В яких хронологічних рамках Боспорське царство до- ои по найбільшого розвитку?

2. Хто входив до панівної верхівки Боспорського царства?

3. Що ви знаєте про основні джерела права Боспорської держави?

Тема 1.2. Становлення і розвиток державності та права у східних слов’ян (IV-IX ст.) План

1. "Руська земля" (початок IX ст.) - безпосередня поперед­ниця Київської держави. Початок політичного об’єднання схід­них слов ’ян у державне утворення.

2. Становлення права у східних слов’ян. Перетворення родоплемінних звичаїв у юридичні норми звичаєвого права. Між- князівські договори. Суд і судочинство

Завдання для самостійного вивчення

1. Назвіть основні історичні джерела, в яких ідеться про "Руську землю" початку IX ст.

2. Охарактеризуйте основні етапи державотворення у схід­них слов’ян.

3. Визначте, на вашу думку, економічні та інші обставини у східних слов’ян, що сприяли виникненню держави без форму­вання рабовласницьких відносин.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. "Руська земля " (початок IX ст.) - безпо­середня попередниця Київської держави. Початок політич­ного об’єднання східних слов’ян у державне утворення

У процесі формування давньоруської державності про­стежуються чотири етапи:

1) племінні княжіння східних слов’ян;

'І \ і поршня первісного ядра давньоруської державності - І'ч > і.ми к'млі";

І) <|)ормування південного і північного ранньодержавних у і морсмь;

4. об’єднання цих утворень у Давньоруську державу і центром у Києві.

Процес державотворення у східних слов’ян складався і таких етапів:

1. ІІІст. до н.е. - VIIст. н.е. - період великого переселення народів. У цей час понад 130 східнослов’янських племен (поля­ни, древляни, сіверяни, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати та ін.). Відбувається становлення протодержав у схід­них слов’ян і розвиток Антської конфедерації - фактично пер­шого державного утворення прямих предків українського наро­ду з організованим військом та участю населення в політичному житті, яке проіснувало три століття.

2. VI - середина IX ст. - у середній течії Дніпра від Росі на півдні та Прип’яті на півночі започатковується племінне кня­жіння (земля Кия), що згодом стало політичним осередком своє­рідної федерації племінних земель - союзу союзів племен під назвою "Русь" - "Руська земля", які консолідувалися навколо Києва. Подальша феодалізація суспільства, виникнення міст - розвинених господарських і культурних осередків - супрово­джувалася певним поліцентризмом та формуванням нових тери­торіально-політичних утворень - "суперсоюзів" трьох основних центроутворень (Куявія, Славія та Артанія), які стали політично- територіальною основою величезної ранньофеодальної імперії - Руської (Київської) держави. Консолідуюча роль в її утворенні належала Куявії.

3. Середина IX ст. - кінець X ст. - у Новгороді (Славія) - утверджується правляча династія Рюриковичів, представники якої посіли великий київський престол внаслідок династичного перевороту 882 р. Об’єднання Олегом Руської та Новгородської земель започаткувало процес формування поліетнічної ранньо­феодальної імперії Київська Русь з територіальною назвою метрополії Київська земля (Південна Русь).

Тривалий процес державотворення у східних слов’ян за- мі рипиш реформи Володимира Великого, який створив міцну і ичну структуру Київської держави.

За часів Ярослава Мудрого Київська Русь набула ознак І'.іиііі.омонархічної держави європейського середньовіччя.

4. Кінець X ст. - перша половина XIII ст. - розцвіт, розд­робленість та занепад Київської Русі. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами в 1240 р. знаменувало собою завер­шення київського періоду української державності.

У VIII ст. в умовах боротьби з кочівниками у Середньому І Іридніпров’ї декілька союзів племен, або князівств, об’єдналися и союз союзів під назвою "Русь", столицею якого став полян- оький Київ. Великими об’єднаннями східнослов’янських племен ще до нашестя аварів були дулібо-волинський союз і три союзи племен псковських, смоленських і полоцьких кривичів "Союз союзів". Вони складалися з кількох союзів племен-князівств, були новими утвореннями й відображали вищий етап у процесі східнослов’ямської консолідації.

Приблизно на рубежі УІІІ-ІХ ст. придніпровський союз союзів племен "Русь" став ще сильнішим об’єднанням під на­звою "Руська земля”, об’єднавши значну кількість союзів слов’янських племен. Літопис перелічує такі з них: Русь, Поля­ни, Древляни, Полочани, Дреговичі та Сіверяни.

Такий союз, що охоплював територію близько 120 тис. км² і простягався на 700 км на північ аж до Західної Двіни, або був справжньою державою, або ставав нею.

Правила в цьому державному об’єднанні, цілком імовір­но, династія Кия, представниками якої в середині IX ст. були князі Дір і Аскольд.

В одному з джерел IX ст. зазначено, що "у русів існують лицарі", тобто знать. Про поділ на багатих і бідних свідчать й інші джерела. За даними арабського вченого Ібн-Руста (IX ст.), цар русів засуджував, а інколи висилав злочинців "до правителів віддалених областей". На Русі існував звичай "божого суду" (розв’язання спірної справи поєдинком). Особливо тяжкі злочини каралися смертю. Цар русичів щорічно об’їжджав країну, зби­раючи данину з населення.

У IX ст. посилилася дипломатична й воєнна активність східних слов’ян. На початку століття вони здійснили похід на Сурож у Криму, у 813 р. - на острів Егіну в Егейському архіпе­лазі; у 839 р. посольство русів відвідало візантійського імпера­тора в Константинополі й германського імператора в Інгельгей- мі. У 860 р. руси з’явилися біля стін Константинополя. На тако­го роду воєнні та політичні акції була здатна тільки держава.

Поряд з утворенням держави "Руська земля" через об’єд­нання південної частини східнослов’янських племен навколо Києва на чолі з полянами відбулося об’єднання північної части­ни східнослов’янських племен навколо Новгорода на чолі зі словенами.

Процес політичної консолідації східних слов’ян завершив­ся наприкінці IX ст. утворенням великої відносно єдиної Давньо­руської держави - Київської Русі. Під владою Києва об’єдналися два величезні слов’янські політичні центри - Київський і Новго­родський. Ця подія, яку літопис відносить до 882 р., традиційно вважається датою утворення Давньоруської держави. Пізніше київському князю підкорилося багато інптих земель.

Процес політичної консолідації був обумовлений низкою внутрішніх і зовнішніх чинників: територіальною, етнічною і культурною спільністю східних слов’ян, їх економічними зв’язками, прагненням об’єднати сили в боротьбі зі спільними зовнішніми ворогами.

Інтеграційні політико-економічні процеси сприяли етніч­ній консолідації східних слов’ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризувалися, насамперед, схожістю мо­ви (зі збереженням місцевих діалектів), спільністю території (яка збігалася в межах Київської Русі), матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю.

Етнічному згуртуванню східних слов’ян в єдину народ­ність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів.

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку ( м/шослов’янських племен, збагаченого впливом сусідніх наро- ііи, склалася одна з найбільших держав Європи - Русь.

Роль її історичного ядра відіграло Середнє Подніпров’я, нг традиції політичного життя сягали ще з часів скіфсько- шггичних часів.

У IX ст. в процесі формування класового суспільства східні слов’яни перейшли від первіснообщинного ладу до фео­далізму, обминувши рабовласницький. Така своєрідність істо­ричного розвитку пояснюється певними обставинами. Масовому никористанню рабської праці у землеробстві перешкоджали суворі кліматичні умови, за яких утримання раба було надто дорогим і нерентабельним. Затримувала розвиток рабоволодіння у східнослов’янському суспільстві й сільська община (верв). Важливе значення мала відсутність численних заселених сусід­ніх територій, що могли б стати джерелами великої кількості рабів-полонених.

Окрім того, рабовласницький лад в інших країнах тоді вже відмирав, і деякі слов’яни навіть брали участь у ліквідації рабовласницької держави - Візантійської імперії (походи слов’ян на Візантію), часто діючи спільно з візантійськими ра­бами.

Змістом завершального етапу формування давньоруської державності є об’єднання південного і північного ранньо державних утворень у Давньоруську державу з центром у Києві (друга половина IX ст.).

На півночі також відбувалося об’єднання ільменських слов’ян (словени, кривичі) й окремих неслов’янських племен (меря, весь, мурома) навколо Новгорода.

У 882 р. представник новгородської знаті Олег, родич або воєначальник варязького князя Рюрика, захопив Київ, підступно вбив Аскольда й Діра та утвердився на Київському престолі.

Династичний переворот спричинив об’єднання двох величезних слов’янських центрів, що привело до утворення держави "Київська Русь".

Питання 2. Становлення права у східних слов'ян. Перетворення родоплемінних звичаїв у юридичні норми зви­чаї чого права. Міжкнязівські договори. Суд і судочинство

Див. методичні рекомендації до теми 1.3.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. На якому етапі формування "Руської землі" відбулося утворення первісного державного ядра?

2. Які територіальні та просторові межі характеризують утворення держави "Руська земля"?

3. Які особливості державотворення на півночі в ільмен­ських слов’ян?