5. Зміст теми: Конструкція, планування часткових знімних протезів
Стійкість часткового пластинкового протеза під час функції залежить від багатьох чинників: біомеханіки протеза, топографії, кількості і розміру дефектів зубного ряду, фізико-механічних властивостей, механічного кріплення, стану пародонту опорних зубів, слизової оболонки і кісткової тканини протезного ложа і взаємовідношення протеза і тканин протезного ложа.
Базис часткового пластинкового протеза фіксується на тканині протезного ложа за рахунок адгезії і анатомічної ретенцїї разом з механічними пристосуваннями. Тому, незалежно від матеріалу і методу виготовлення, він повинен відповідати певним вимогам.
Якщо базис рівномірно прилягає і підходить до мікро- і макрорельєфу слизової оболонки на всьому протязі протезного ложа, тоді між базисом протеза і слизовою оболонкою при повній їх конгруетності з'являється адгезія. Фіксація протеза посилюється ще за рахунок присмоктуваності, тобто міжмолекулярних сил в рідині, яка знаходиться між двома конгруентними тілами (базис протеза і слизова оболонка). Тому для її збільшення з метою фіксації протеза необхідно отримати якісний відбиток без пор, дефектів, тріщин, деформації, усадки і спотворення мікро- і макрорельєфу для слизистої оболонки, а також не допускати деформації базису.
Базис протеза повинен рівномірно навантажувати тканини протезного ложа на всьому протязі, інакше травмується слизова оболонка і прискорюється процес остеолізиса.
Податлива слизиста оболонка протезного ложа може бути нормальною, атрофічною, гіпертрофичною або рухомою. Морфологічний субстрат слизової оболонки на верхній щелепі також має різні зони: серединно-фіброзна, периферична фіброзна, жирова і залозиста. Тому податливість, тобто можливість занурення базису протеза, різна і залежатиме від ступеня атрофії і морфологічного субстрата окремих зон слизової оболонки. Для розподілу рівномірного навантаження опорних тканин протезного ложа базисом протеза необхідно вибрати певний метод отримання відбитків (що навантажують, розвантажують або диференційованих) залежно від клінічного стану слизової оболонки.
Базис часткового пластинкового протеза не повинен перенавантажувати опорні тканини протезного ложа. Перевантаження спостерігається у тому випадку, коли на одиницю поверхні протезного ложа падає більше навантаження в порівнянні із здатністю опорних тканин нейтралізувати її.
Тому при визначенні площі опори базису часткового пластинкового протеза враховується можливість максимального розширення базису при зведенні на мінімум негативного його впливу на опорні тканини. Величину площі опори базису встановлюють перш за все по клінічній ситуації і вираженості елементів, які служать як анатомічної ретенцїї, а також по кількості і стану зубів, що залишилися. Анатомічні ретенцїї по своїй формі і положенню підсилюють фіксацію протеза і обмежують його рухи під час функції зубощелепної системи, тому перекриваються базисом протеза. До них відносяться добре виражені альвеолярні відростки, верхньощелепні горби середньої глибини склепіння піднебіння. При вираженій анатомічній ретенцїї представляється можливим скоротити розміри базису на верхній щелепі від лінії «А» на 1— 1,5 см у вигляді півмісяцевої вирізки, а також звільнити виражений піднебінний торус. У інших клінічних ситуаціях дистальний край базису на верхній щелепі не доходить до лінії «А» на 2—3 мм. З орального боку в області бокових зубів на верхній щелепі край базису протеза повинен перекривати екватор, оскільки вони дивергируют, в передній же ділянці базис тільки прилягає до шийки зуба. На нижній щелепі базис перекриває з язиковогоо боку екватор як передніх, так і бічних зубів. Передача певного тиску на зуби декілька розвантажує слизову оболонку. Чим більше кількість зубів, що залишилися, тим значніше зменшується базис протеза і навпаки.
Край часткових пластинкових протезів повинен закінчуватися на рівні нейтральної зони (пасивно-рухомої слизової оболонки). При цьому звільняються вуздечки губ, мови і рухомі слизисті складки і тяжі. На рівні нейтральної зони добре розвинений підслизовий шар, відсутня м'язові фібрили, і на власне функціональному відбитку виходять чіткі відображення функціонального стану пасивно-рухомої слизової оболонки (нейтральної зони).
З язикого боку на нижній щелепі край базису закінчується на 1,5—2 мм вище за екватор зубів. При дефектах у фронтальній ділянці зубного ряду на верхній щелепі, коли альвеолярний відросток добре виражений, базис його не перекриває, а штучні зуби ставляться на приточці. Якщо ж альвеолярний гребінь значно атрофирований, його покривають базисом, а штучні зуби ставляться на штучних яснах.
Для нормального функціонування зубощелепної системи певні значення мають також товщина базису протеза і якість його шліфовки і поліровки.
Вищеперелічені чинники сприяють поліпшенню фіксації частково пластинкових протезів, проте, що веде роль в їх стабілізації виконують механічні пристосування.