Організаційні основи діяльності національного банку україни

Ефективність функціонування банківської системи України зна­чною мірою залежить від рівня кваліфікації апарату управління НБУ як частини єдиного механізму банківської системи. Успішне виконання апаратом управління НБУ завдань і функцій, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», можливе ли­ше на основі наукового підходу до визначення його організаційної структури та діяльності. Структура управління є результатом поділу і кооперації праці між службовцями. Її первинними елементами виступають посади, встанов­лені відповідними правовими актами з чітко визначеним переліком прав та обов'язків осіб, що їх обіймають. Організаційна структура НБУ— це склад його внутрішніх підрозділів та форми їх взаємодії. У теорії управління до характерних рис організаційної структури відносять, по-перше, роздрібненість (кожний орган складається з низки відособлених частин, під якими розуміють усі його підрозділи (посади)). Так, до складу організаційної структури НБУ входять: ке­рівництво — Голова НБУ, його заступники, правління; структурні підрозділи та їхні керівники.

По-друге, ієрархічність (пірамідальність). Із поглибленням поділу праці всередині кожного органу можуть відділятися нові структурні частини. На певній стадії один керівник уже не в змозі спрямовува­ти і контролювати діяльність численних виконавців. Колектив служ­бовців стає некерованим, виникає загроза порушення стійкості та єдності в роботі. Усуваються ці суперечності з допомогою проміж­них ланок. У НБУ це — директор департаменту, його заступник, на­чальник управління, завідувач відділу тощо.

У теорії управління виділяються три основні типи побудови структури органів управління: лінійний, функціональний і змішаний {лінійно-функціональний). За лінійного типу поділ праці відбуваєть­ся як «по вертикалі», так і «по горизонталі» — між керівника­ми структурних підрозділів, які перебувають на одному рівні. При цьому у кожного працівника органу є лише один керівник, котрий здійснює керівництво з усіх питань. За функціонального типу побу­дови структури поділ праці відбувається відповідно до посадових функцій, причому виконавець підпорядкований одночасно кільком функціональним підрозділам — кожному з певного кола питань. Поєднання лінійного і функціонального принципів в одному органі управління створює самостійний тип структури — лінійно-функціо­нальний. Кожен із перелічених вище типів структури органів управління має свої переваги й недоліки. Більшість органів державного управ­ління в Україні заснована на засадах лінійно-функціонального прин­ципу. Саме на такій основі побудована структура центрального апа­рату управління НБУ.

Питанням структури центрального апарату управління НБУ, як і управлінського апарату будь-якого іншого державного органу, при­свячено чимало праць у юридичній та економічній літературі. Уза­гальнюючи пропоновані там дефініції, можна сформулювати поняття структури центрального апарату управління НБУ. Під структу­рою центрального апарату управління Національного банку слід ро­зуміти сукупність його підрозділів, схем розподілу між ними функ­цій і повноважень, покладених на банк, і систему взаємовідносин цих підрозділів. Функціонування всіх структурних підрозділів центрального апа­рату НБУ та діяльність їхніх працівників регламентується відповід­ними положеннями, посадовими інструкціями тощо. Рада Національного банку. Це — вищий колегіальний орган управління. Особливості його формування випливають із Конститу­ції України (ст. 84, п. 18; ст. 106, п.12). Суть їх полягає, зокрема, в тому, що одна половина членів ради, як уже зазначалося, признача­ється Верховною Радою України, а друга — Президентом України. Строк повноважень членів Ради становить 5 років, проте їхні повноваження можуть бути припинені за поданням голо­ви НБУ органом, що їх призначив, у таких випадках:

1) за власним бажанням, у разі подання письмової заяви про це;

2) за неможливості виконання своїх обов'язків (у тому числі й застаном здоров'я);

3) якщо вчинено злочин, установлений вироком суду, що набув чинності;

4) у разі звільнення з посад осіб, які входять до складу Ради НБУ за посадою.

Правління Національного банку України. Діяльність цього органу передбачена Законом України «Про банки і банківську ді­яльність» (ст. 10) і Статутом НБУ (ст. 21). Члени Правління приз­начаються Верховною Радою України за поданням Голови Націо­нального банку. Правління НБУ переважно вирішує організаційні, координаційні і контрольні питання. Так, цей орган розглядає пи­тання організації і здійснення єдиної політики в галузі кредитуван­ня, розрахунків, грошового обігу, обліку й звітності, банківського контролю та інші питання діяльності банків. Правління НБУ роз­робляє проекти основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнози касових оборотів, зведений валютний план, координує ді­яльність управлінь НБУ на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій. Регіональні управління НБУ. Підрозділами НБУ є його регіо­нальні управління (філії). Вони створені в усіх обласних центрах держави, Автономній Республіці Крим та у м. Києві і Київській об­ласті. Від імені НБУ його філії здійснюють частину функцій на від­повідній території. їхні діяльність та обсяг повноважень регламен­туються «Положенням про регіональне управління Національного банку України», затверджене правлінням НБУ від 12 червня 1993 р.