Педагогічні технології
Найбільш популярними у педагогів професійної школи є такі педагогічні технології:
1. Інформаційно-розвивальні, які передбачають виклад майстрами в/н та викладачами теоретичних відомостей під час проведення лекції або семінарського заняття; організацію самостійної роботи учнів з вивчення нових знань з теоретичних джерел, інструкцій, комп'ютерних засобів навчання.
2. Діяльнісні, спрямовані на підготовку професіонала, здатного кваліфіковано розв'язувати виробничі завдання. Ці технології передбачають проведення аналізу виробничих ситуацій, розв'язання ситуативних виробничих завдань, ділові ігри, моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, організацію професійно спрямованої дослідницько-пошукової роботи тощо.
3. Розвивальні, спрямовані на професійний розвиток майбутнього фахівця, здатного творчо працювати, самостійно визначати способи і засоби вирішення проблемних виробничих ситуацій тощо. До цих технологій входять " - проблемне навчання, проблемні лекції, семінари, навчальні дискусії, лабораторно-практичні роботи з елементами дослідництва, діяльності, ігри.
4. Особистісно орієнтовані, метою яких є формування активної, творчої особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно будувати і коригувати свою навчально-пізнавальну діяльність. До цих технологій входить аудиторна (незначна) і позааудиторна самостійна діяльність учнів, робота за індивідуальним планом, дослідницька робота, метод проектів.
Значна кількість основних методичних інновацій пов'язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача або майстра в/н і учня. Суть його полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають.
У своїй практичній діяльності викладачі та майстри в/н віддають перевагу колективній методиці взаємонавчання. Найчастіше використовуються методики колективного взаємонавчання, «взаємообмін темами» і «взаємообмін завданнями». Ці методики дають змогу відпрацьовувати як теоретичний, так і практичний матеріал. Кожен учень уже на уроці не тільки отримує певні теоретичні та практичні знання, а й запам'ятовує їх і передає ці знання іншому учню.
Отже, якісні зміни у підготовці кваліфікованих робітників зумовлюють необхідність інноваційного розвитку освітнього процесу ПТНЗ.
Основними принципами інноваційного розвитку освітнього процесу є:
• принцип системності інноваційного розвитку, що передбачає врахування розмірності всього комплексу змін освітнього процесу;
• принцип досягнутого результату, що відображає залежність наступних нововведень від рівня культурного засвоєння попередніх;
• принцип модульної побудови інноваційних структур освітнього процесу.
До основних завдань інноваційного розвитку освітнього процесу ПТНЗ слід віднести:
а) моделювання інноваційної професійної діяльності майбутніх фахівців;
б) створення єдиної інноваційної системи професійного навчання учнів, адаптованої до динаміки розвитку сучасного виробництва;
в) розробку інноваційних технологій навчання та їх впровадження в освітній процес ПТНЗ.
Отже, нині необхідний комплексний підхід до інноваційної освітньої стратегії ПТНЗ, що відображає головну спрямованість, — якість оновлення всієї системи професійної підготовки кадрів.
Формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності педагогів ПТНЗ як основа розвитку творчого потенціалу суб'єктів навчально-виховного процесу сприятиме подальшому удосконаленню професійно-педагогічних вмінь, позитивній мотивації учня як суб'єкта навчання, якщо у роботі з упровадження дотримуватися таких етапів:
• діагностика готовності педагогів ПТНЗ до формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності;
• використання нової парадигми освіти — педагог та учень перебувають на рівних позиціях (суб'єкт — суб'єкт);
• зміна на цій основі їх мотивації до навчально-виховного процесу;
• опанування теоретичних знань щодо інноваційної діяльності ПТНЗ;
• формування професійно-педагогічних умінь інноваційної діяльності, враховуючи категорію, стаж роботи, кваліфікацію педагога.
Практичне значення мають обґрунтовані для певних категорій педагогічних працівників форми інноваційної діяльності, які впливають на розвиток творчої особистості в навчально-виховному процесі, підготовка програм, розробки рекомендацій для самостійної роботи педагогів з інноваційної діяльності, методичні рекомендації директорам та заступникам директорів.
Отже, діяльність педколективу ПТНЗ повинна спрямовуватися на результат саморефлексії спільної діяльності педагога і учнів та підвищення рівня навченості учнів і самоорганізації педагогів.
Тому модель інноваційної діяльності педагога має такі складові:
• мотиваційна сфера діяльності;
• організація та здійснення інноваційних педтехнологій у навчально-виховному процесі;
• педагогічний самоаналіз та самооцінка педагога;
• створення психологічного комфорту під час використання інноваційних технологій;
• використання нових інноваційних технологій;
• диференціація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами;
• громадська активність;
• ведення документації.
У зв'язку із завданням інноваційних технологій навчання, системного, оптимального конструювання форм і типів уроків постає проблема розробки чітких характеристик освітнього, виховного і розвиваючого потенціалу кожного типу уроку і методичних умов, дотримання яких обов'язкове для його ефективного використання. Особливе місце при реалізації педагогічного підходу приділяється діагностиці процесу навчання. З цієї діагностики починається планування процесу викладання, перевірки й обліку знань. Діагностика проводиться в ході навчання, і обов'язково досліджуються результати навчальної діяльності. При цьому діагностика передбачає відстеження досягнень учнів як щодо оволодіння знаннями, так і на рівні розвитку їхніх здібностей на основі чітких параметрів результативності навчання.
Різноманітність інноваційних технологій робить процес навчання дійсно творчим, збуджує зацікавленість учнів, поліпшує розуміння і засвоєння матеріалу
Методичні форми роботи дають такі відсотки:
• Лекція — 5 % засвоєння;
• індивідуальне або групове опрацювання матеріалу — 10 % засвоєння;
• аудіовізуальний метод—20 % засвоєння;
• демонстрування — 30 % засвоєння;
• групові дискусії — 50 % засвоєння;
• активне навчання (рольові ігри, розігрування ситуацій) — 70 % засвоєння;
• навчання інших — 90 % засвоєння.
Інформатизація є необхідною умовою удосконалювання навчального процесу, тому що з її розвитком відбувається відновлення змісту і форм навчальної діяльності як педагогічних працівників, так і учнів.
Інформатизація передбачає використання в навчальному процесі різноманітних комп'ютерних технологій, які є інноваційними.
Комп'ютерні технології є ефективним інструментом для розвитку нових форм і методів навчання, що підвищують якість освітніх послуг.
З впровадженням інноваційних технологій і нововведень в організації праці відбулися значні зміни. Це і комп'ютерізація виробництва, зменшення числа робочих місць, і встановлення нового сучасного обладнання. У зв'язку з цим змінилися і вимоги до робітників. Вони мають бути здатними до швидкого освоєння професії на виробництві та адаптації до технологічних і організаційних нововведень.
Професійна підготовка такого робітника потребує нових підходів до організації навчання, зміни процесу професійної підготовки, застосування сучасних і ефективних технологій навчання, головним результатом якого є здатність робітника до самовдосконалення, швидка адаптація до змін на виробництві.
Прикладом ефективної роботи навчального закладу і сучасних виробничих фірм є створення на базі училища – регіонального навчально-практичного центру (РНПЦ).
Основними напрямками діяльності РНПЦ є:
- вивчення та впровадження передового досвіду з професійної підготовки робітників будівельних професій;
- вдосконалення організації виробничого навчання учнів з метою освоєння ними новітніх будівельних технологій і матеріалів;
- організація роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ регіону, робітників та спеціалістів будівельних організацій по вивченню та відпрацюванню технологій, набуття умінь та навичок роботи з перспективними будівельними матеріалами;
- внесення пропозицій стосовно поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації робітників-будівельників, майстрів виробничого навчання та викладачів спец предметів ПТНЗ.