- •24. Грошові кошти підприємства – це:
- •25. Еквіваленти грошових коштів – це:
- •– Дефіцитний грошовий потік.
- •33. Безготівкові розрахунки – це:
- •44. Вкажіть правильне визначення терміна «акредитив»:
- •227. Коефіцієнт зносу:
- •223. Трендовий аналіз – це:
- •224. Вертикальний аналіз – це:
- •225. Майном підприємства називають:
- •226. Показник, який характеризує майновий стан підприємства, – це:
- •246. Показник тривалості фінансового циклу розраховується:
- •270. Фінансова криза – це:
- •271. Стратегічна криза – це:
- •272. Криза прибутковості – це:
- •273. Криза ліквідності – це:
- •274. Банкрутство – це:
- •282. Методологія нуль-базис-бюджетування використовується для:
- •283. Золоте правило балансу полягає в тому, що:
246. Показник тривалості фінансового циклу розраховується:
– підсумовуванням показників тривалості обороту дебіторської заборгованості та тривалості обороту кредиторської заборгованості;
– через підсумовування показників тривалості обороту запасів та тривалості обороту дебіторської заборгованості;
+ вирахуванням з показника тривалості операційного циклу показника тривалості обороту кредиторської заборгованості;
– способом вирахування з показника тривалості фінансового циклу показника тривалості обороту дебіторської заборгованості.
247. Показник тривалості обороту запасів розраховується:
– через ділення витрат на виробництво продукції на середню величину запасів;
+ методом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт обертання запасів;
– за допомогою ділення коефіцієнта обертання запасів на тривалість звітного періоду;
– способом підсумовування показників тривалості звітного періоду та тривалості фінансового циклу.
248. Показник тривалості обороту дебіторської заборгованості розраховується:
+ методом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості;
– через ділення коефіцієнта обертання дебіторської заборгованості на тривалість звітного періоду;
– методом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт обертання запасів;
– за допомогою ділення коефіцієнта обертання запасів на тривалість звітного періоду.
249. Показник тривалості обороту кредиторської заборгованості розраховується:
– діленням витрат на виробництво продукції на середню кредиторську заборгованість;
+ способом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості;
– діленням коефіцієнта обертання кредиторської заборгованості на тривалість звітного періоду;
– через ділення витрат на виробництво продукції на середню величину запасів.
250. Ознаками стійкого фінансового стану є:
– належний рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості;
– наявність прострочених сум дебіторської й кредиторської заборгованості;
– забезпеченість підприємства власними оборотними засобами;
+ належний рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.
251. Кризовий фінансовий стан підприємства – це:
– коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних обігових коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
+ коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування;
– коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
– коли запаси й витрати забезпечуються джерелами їх формування.
252. Вигляд, який має основне балансове рівняння, – це:
– активи = власний капітал + довгострокові зобов’язання;
– основні засоби + оборотні засоби = валюта балансу;
– необоротні активи + оборотні активи = власний капітал + поточні зобов’язання;
+ активи = власний капітал + зобов’язання.
253. Елементи балансу, які безпосередньо пов’язані з оцінкою фінансового стану підприємства та змін у ньому, – це:
– активи, необоротні активи, оборотні активи;
– пасиви, власний капітал, зобов’язання;
+ активи, власний капітал, зобов’язання;
– пасиви, необоротні активи, власний капітал.
254. Фінансове планування – це:
– процес фінансового аналізу виробничого підприємства;
– баланс грошових надходжень;
+ процес узгодження фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямками їх використання в обсягах і часі;
– баланс доходів і витрат.
255. Фінансовий план – це:
– баланс доходів і витрат;
– платіжний календар на місяць, на 10 днів, на 5 днів;
+ елемент бізнес-плану, який складається для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю;
– баланс грошових надходжень.
256. Сутність оперативного фінансового планування полягає у:
+ складанні й виконанні платіжного календаря, касового плану та здійсненні розрахунку потреб у короткострокових залученнях коштів чи їх ефективному розміщенні;
– розробленні фінансової стратегії та фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності;
– опосередкуванні процесу впровадження стратегії, створенні умов для контролю за реалізацією заходів з досягнення стратегічних завдань;
– визначенні найважливіших показників, пропорцій і темпів розширеного відтворення.
257. Структура оперативного фінансового плану включає:
+ статті надходжень і видатків фінансових ресурсів;
– залишки грошових коштів на початок і кінець планового періоду;
– обсяги довгострокової кредиторської та дебіторської заборгованості;
– заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу підприємства.
258. Основним завданням оперативного (короткострокового) фінансового планування є:
+ забезпечення платоспроможності підприємства протягом одиниці планового періоду;
– максимізація прибутковості підприємства впродовж одиниці планового періоду;
– мінімізація кредиторської заборгованості підприємства протягом одиниці планового періоду;
– оптимізація фінансової стратегії підприємства щодо інвестицій.
259. Балансовий метод – це:
– економічно-математичне моделювання;
– розрахунково-аналітичний метод;
+ пов’язання фінансових показників дохідної та витратної частин фінансового плану і визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат;
– нормативний метод.
260. Сутність розрахунково-аналітичного методу планування фінансових показників полягає в:
– розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого варіанта;
+ розрахунку показників на підставі аналізу фактичних даних з урахуванням перспектив їх змін у плановому періоді;
– розрахунку показників на основі певних фінансових норм і техніко-економічних нормативів;
– балансуванні доходів і витрат фінансового плану з зазначенням джерел покриття кожної статті витрат.
261. Відправною точкою під час бюджетування є:
– бюджет реалізації;
+ бюджет виробництва;
– бюджет ресурсів за умови їх обмеженості;
– бюджет прибутків і збитків.
262. Сутність принципу декомпозиції в бюджетуванні полягає в тому, що:
+ кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету щодо рівня;
– усі операції підприємства, які пов’язані з надходженням чи виплатою коштів, повинні бути відображені в бюджеті;
– обсяги надходжень і використання грошових коштів мають базуватись на реальних прогнозах;
– бюджет реалізації повинен відображати всі напрямки діяльності підприємства.
263. Фінансові бюджети відображають:
– результати поточної (оперативної) діяльності, і насамперед показники доходу та здійснених поточних витрат;
– вплив прийнятих рішень у виробничій, комерційній, інвестиційній діяльності підприємства на його фінансові ресурси;
– обсяг запланованих інвестиційних витрат за проектами, що приймаються;
+ фінансовий стан підприємства на певну дату.
264. Динамічний (рухомий) баланс (бюджет) відображає:
+ очікувані в плановому періоді зміни в складі активів та пасивів;
– координацію й узгодженість показників бюджетів структурних підрозділів між собою;
– зміни показників залежно від попиту та пропозиції на товари-замінники;
– зміни в обсягах фінансових ресурсів у результаті інвестиційних процесів.
265. Гнучкий бюджет – це:
– план, узгоджений за напрямками та підрозділами;
– план, в якому витрати та фінансові показники не змінюються залежно від обсягів виробництва й реалізації;
– план, в якому фіксуються значення факторів, що найбільше впливають на прогнозування результатів діяльності підприємства та на обсяг запланованих інвестиційних витрат за проектами, що приймаються;
+ план, в якому витрати та фінансові результати змінюються залежно від обсягів виробництва та реалізації.
266. Жорсткий бюджет використовується за умови, що:
– витрати, які здійснені протягом бюджетного періоду, мають яскраво виражену залежність від зміни обсягу виробництва;
– є можливість адаптувати понесені витрати до різних рівнів виробництва;
+ витрати, які здійснені протягом бюджетного періоду, не мають яскраво вираженої залежності від змін обсягу виробництва;
– обсяг прибутку залежить від кількості виробленої продукції.
267. Об’єктом контролю в бюджетуванні є:
– окремі показники витрат і доходів, надходжень та видатків;
– служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням показників бюджетів;
+ бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;
– методи та процедури, які використовуються в процесі контролю за виконанням бюджету;
268. Прогнозування ліквідності у фінансовому плануванні проводиться на основі:
– узгодження вхідного грошового потоку від інвестиційної діяльності в запланованому періоді;
– зіставлення обсягів виробництва та реалізації в запланованому періоді;
– фіксації факторів, які найбільше впливають на прогнозування результатів діяльності підприємства;
+ зіставлення грошових надходжень і видатків, які очікуються в плановому періоді.
269. Збалансованості фінансових ресурсів можна досягти:
– покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням дохідної частини до необхідного рівня (якщо підприємство має вільний доступ до ринків капіталів);
– зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо підприємство має обмежені можливості фінансування);
– збільшуючи обсяги продажу продукції в кредит за умови підвищення цін та зменшуючи власну кредиторську заборгованість;
+ усі попередні відповіді правильні.
