3.5. Вимоги до оформлення розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Основна частина роботи складається з розділів (як правило, трьох), підрозділів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму і обґрунтуванням використаних методів дослідження. У кінці кожного розділу обов'язково формулюють висновки з коротким викладом приведених у розділі наукових і практичних результатів.

У кожному розділі основної частини викладають:

• огляд літератури з даного питання, основні етапи розвитку наукової думки, короткий критичний аналіз робіт попередників із вказівкою на ті питання, які залишилися невирішеними;

• аналіз законодавства з даного питання, обґрунтування наявних в нім недоліків і необхідності його удосконалення, пропозиція форм і шляхів такого удосконалення з урахуванням законодавства інших країн;

• аналіз практики застосування законодавства з даного питання на прикладі конкретних підприємств, об'єднань, організацій, установ, державних органів; власні висновки про наявність невирішених практичних проблем, шляхи їх вирішення;

• опис і результати власних досліджень автора, обов'язкова їх аргументація із вказівкою того нового, що він вносить в розробку проблеми (у кожному розділі мають бути сформульовані проблеми наукового і практичного характеру, пропозиції за рішенням виявлених проблем із вказівкою форми реалізації таких пропозицій, наприклад, пропозиції щодо удосконалення правозастосовної діяльності або законодавства).

Кількість розділів може бути більшою за узгодженням з науковим керівником. Виклад матеріалу повинен відповідати головній ідеї, чітко визначеній автором.

У курсовій роботі необхідно дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку», треба «На нашу думку», «На думку автора». Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

При посиланнях на наукові публікації, навчальну й іншу літературу в списку використовуваних джерел вказувати їх один раз, а в тексті роботи - у квадратних дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25].

При повторному посиланні на те ж джерело вказується раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки.

У курсовій роботі необхідно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад з досвіду роботи тощо. Цитування чужих думок без посилання на них неприпустиме і спричиняє відмову у прийнятті роботи до захисту. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з відповідного джерела.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1–7]...». Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку літератури і сторінки, з якої наведено цитату, які записують у квадратних дужках, наприклад: [3, с. 42]; [12, с. 33].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в запозичених словах та реченнях не допускаються.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати береться в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитата повинна бути повною, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у цитаті позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.