3.5.7. Рекомендації щодо розміщення на будгенплані об'єктів будівельного господарства.

Розміщуючи об'єкти будівельного господарства, доцільно керуватися наступними загальними основними правилами й вимогами:

• безумовно виконувати вимоги техніки безпеки;

• дотримуватися діючих технічних умов і норм проектування;

• протяжність тимчасових інженерних комунікацій має бути мінімально можливою;

• тимчасові будівлі, споруди і установки потрібно розміщувати на територіях, не призначених під забудову до закінчення будівництва;

• виробничі установки необхідно розмінувати на найкоротшій відстані від місць споживання їхньої продукції в процесі зведення об'єкта;

• забезпечувати організацію раціонального проходження вантажопотоків;

• створювати найсприятливіші умови побутового обслуговування працівників, що перебувають на будівельному майданчику, у тому числі організовувати безпечні траси переміщення працівників у межах будівельного майданчика.

Реалізація перелічених загальних правил і вилог базується на вироблених практикою і частково відображених у діючих нормативних документах рекомендаціях щодо розміщення конкретних будівель, споруд і установок, наведених далі.

Розміщення монтажних кранів і визначення небезпечних зон під час їх роботи. Крани біля будівель споруд або їх частин (прив'язка кранів) встановлюють виходячи з необхідності дотримання безпечної відстані між будівлею та краном. Мінімальна відстань по горизонталі між елементами споруджуваної будівлі, конструкціями, що складуються, матеріалами, огородженнями і частинами крана, які найбільше виступають, має становити щонайменше 500 мм при висоті понад 2 м для баштових і 1,0 м - для самохідних стрілових кранів.

Якщо будівля зводиться двома баштовими кранами, розміщеними на одній підкрановій колії або з протилежних боків будівлі, з метою забезпечення безпечності виконання робіт варто передбачати:

• обмеження пересування кранів, яке дає змогу забезпечувати їх зупинку на відстані щонайменше 5 м між переміщуваними вантажами чи елементами конструкцій кранів;

• обмеження кутів повороту стріл кранів;

• розбивку протяжності будівлі на ділянки (монтажні захвати) у такий спосіб, щоб упродовж певного періоду, як правило, однієї зміни, суміжні зони роботи кранів не збігались.

Викладені обмеження мають передбачатися також у процесі планування одночасної роботи самохідних стрілових або самохідних і баштових кранів.

Розміщуючи будівельні крани, треба показати небезпечні для людей зони, у межах яких постійно діють або можуть діяти небезпечні виробничі фактори. Розрізняють наступні види зон: монтажну, робочу, небезпечну зону роботи крана, небезпечну зону доріг і небезпечну зону підкранової колії.

Монтажною зоною називається простір, у межах якого можуть падати предмети, конструкції під час їх встановлення та закріплення в проектне положення. Згідно з діючими нормативами така межа знаходиться від зовнішнього периметра будівлі висотою 10 м на відстані 3,5 м, висотою 10...20 м - 5 м, висоток 20...70 м - 7 м.

Робочою зоною, або зоною обслуговування крана, називають простір, розміщений у межах радіуса, який описує гак крана при максимально необхідному для роботи вильоті стріли крана. Габарити такої зони для баштових кранів визначаються за крайніми, для самохідних - за окремими стоянками крана.

Небезпечною зоною роботи крана називають простір, де може падати вантаж під час його переміщення з урахуванням максимально можливого розсіяння в разі падіння. Межі небезпечної зони визначаються радіусом, який визначають за формулою:

R_нрз = R_max + 0.5l_l + l_від (1.25)

де R_max - максимальний робочий виліт стріли крана, що дорівнює відстані від осі крана до осі гака крана;

l_l - висота найбільшого переміщуваного краном елемента (вантажу);

l_від - максимальна дальність можливого відльоту вантажу внаслідок його розгойдування під динамічними діями сили тиску вітру. Вона залежить від висоти можливого падіння вантажу. При висоті підйому до 10 м приймають l_від = 4 м, при 10...20 м l_від = 7 м, при 20...70 м l_від = 10 м.

Габарити такої зони визначають так, як і габарити робочої зони.

Небезпечна зона підкранової колії - це спеціально огороджена територія, усередині якої забороняється перебувати людям (окрім крановщика) і розміщувати матеріали та конструкції.

Усередині небезпечної зони крім крана розміщуються контрвантаж і крановий рубильник. Мінімальна відстань від осі найближчої до огородження рейки до огородження визначається за виразом:

L = (R_пк – 0.5b) + l_тб (1.26)

де R_пк - радіус поворотної платформи чи іншої частини крана, яка найбільше виступає. Її приймають за довідниками;

b - ширина колії крана (приймають за довідниками);

l_тб - мінімально допустима відстань від частини крана, яка найбільше виступає, до огородження. Вона приймається рівною 0.7 м.

Небезпечні зони доріг - ділянки під'їздів і підходів у межах розглянутих зон, де можуть перебувати люди, які не беруть участі в спільній з краном роботі, чи рухатися транспортні засоби. Для того щоб люди могли проходити в будівлю, треба встановлювати спеціальні траси, обладнані суцільними навісами, ширина яких має бути не меншого від ширини входу. Ці зони на будгенплані треба виділяти особливо.

Межі монтажних і небезпечних зон, а також їх розміри потрібно показувати на будгенплані, використовуючи різні умовні позначення й написи (рис. 1.28). На місцевості такі зони позначаються спеціальними огородженнями, плакатами тощо.

Внутрішні дороги на будівництві. При трасуванні таких доріг треба дотримуватися мінімальних наближень кромки проїзної частини дороги до існуючих чи споруджуваних будівель і споруд:

• до огорожі (огородження) будівельного майданчика - 1,5 м;

• до огородження частини майданчиків підприємства, яка охороняється - 5,0 м;

• до зовнішніх граней конструкцій опор, естакад і складських майданчиків - 0,5 м;

• до зовнішньої грані стіни будівлі: якщо немає в'їзду в будівлю і довжина будівлі не перевищує 20 м - 1,5 м; те саме, при довжині будівлі понад 20 м - 3,0 м; якщо в будівлі передбачені в'їзд для автонавантажувачів і двовісних автомобілів - 8.0 м; те саме, тривісних автомобілів - 12.0 м.

Тротуари, пішохідні траси рекомендується розміщувати на відстані не ближче 2 м від небезпечної зони. Якщо, відстань менша, доцільно встановлювати козирки. У місцях спусків і підйомів потрібно встановлювати східці з огородженнями.

Склади. На будівельному майданчику склади треба розміщувати виходячи з таких вимог:

• якомога ближче до споруджуваного об'єкта, аби запобігти додатковим витратам, пов'язаним з організацією вантажно-розвантажувальних робіт і транспортними перевезеннями;

• уздовж уже запроектованих доріг, передбачивши їх місцеве розширення для організації розвантаження і стоянки автотранспорту, аби запобігти необхідності влаштування додаткових доріг. Якщо склади влаштовують не вздовж запроектованих доріг, до них потрібно підвести дороги.

Відкриті склади доцільно розміщувати в зоні дії монтажних кранів, які обслуговують об'єкт. Навіси та закриті склади рекомендується розміщувати в безпосередній близькості до зони дії монтажних кранів, що забезпечить безперевантажну доставку матеріалів, які там зберігаються, до місця виконання робіт. Інструментальний склад звичайно розміщують поблизу приміщення контори (прорабської).

Між окремими складами через 25...30 м потрібно влаштовувати проходи шириною 0,7...1,О м.

Рис. 1.28. Схема зон впливу кранів.

А – монтажна зона; Б – зона обслуговування баштового крана; В - зона обслуговування самохідного крана; Г – зона підкранової колії; 1 – споруджувана будівля; 2 – межа монтажної зони; 3 - межа робочої зони; 4 - межа небезпечної зони; 5 – радіус робочої зони; 6– радіус небезпечної зони; 7 навіс над входом у небезпечну зону; 8 – небезпечна зона дорого; 9 – вісь колії баштового крану; 10 – колія баштового крана; 11 – крайні стоянки баштового крана; 12 – кінець колії баштового крана; 13 – номер стоянки самохідного крана; 14 – контрольний вантаж; 15 – крановий електрорубильник; 16 – огородження колії баштового крана.

Адміністративні та санітарно-побутові будівлі. Будівлі такого виду можна розмінувати трьома способами:

• розосередженим - будівлі розміщують на всій території будівельного майданчика;

• вузловим - будівлі зосереджують на спеціально відведеній території для ряду будівельних організацій;

• мішаним - розміщують побутові місточки будівельних організацій і дільниць і окремо будівлі й споруди, призначені для обслуговування всіх категорій працівників, які працюють на об'єкті.

Адміністративні та санітарно-побутові будівлі слід розміщувати:

• на відстані не менше 24 м від споруджуваних будівель і споруд;

• із забезпеченням безпеки й зручних підходів для працівників;

• з максимальним наближенням до основних маршрутів пересування працюючих на об'єкті;

• із забезпеченням мінімальних затрат на підімкнення їх до інженерних комунікацій;

• із забезпеченням максимально можливого блокування будівель за призначенням, при цьому загальна кількість зблокованих будівель не повинна перевищувати 10, а відстань між групами має становити щонайменше 18 м;

• побутові містечка розміщують на відстані щонайменше 25 м від пожежних гідрантів.

Відстань від робочого місця до будівель санітарно-побутового призначення згідно з діючими нормативами не повинна перевищувати: 500 м - до гардеробних, душових, умивальних і пунктів харчування; 150 м - до приміщень для обігрівання робітників; 100 м - до туалетних; 75 м - до питних установок.

Пункти харчування розміщують окремо від побутових приміщень на відстані не ближче 25 м від туалетних, вигрібних ям і сміттєзбірників.

Мережі водопостачання. Тимчасову водопровідну мережу влаштовують об'єднаною для всіх споживачів і проектують за кільцевою, тупиковою чи мішаною схемами.

На схемі водопостачання показують: місця прокладання трубопроводів, їх діаметри, місця встановлення та відстані між колодязями, пожежні гідранти, водорозбірні крани і питні фонтанчики.

Магістральні трубопроводи прокладають, як правило, вздовж загальномайданчикових автодоріг до трасах проектованих постійних мереж. Роздавальні трубопроводи проектують, як правило, від колодязів магістральних трубопроводів до місць установлення роздаточних кранів і питних фонтанчиків.

Колодязі споруджують у місцях встановлення пожежних гідрантів і змінення напряму трубопроводів.

Пожежні гідранти встановлюють на трубопроводах діаметром не менше 100 мм (як виняток, допускається встановлювати їх на трубопроводах діаметром 75 мм) на відстані щонайбільше 2,5 м від краю (бровки) дороги, але не ближче 5 м і не далі 50 м від будівлі. Відстань між окремими гідрантами має не перевищувати 100 м для водопроводів низького тиску, які використовуються в період будівництва.

Водорозбірні крани проектують з розрахунку радіуса обслуговування за допомогою гнучкого шланга щонайбільше 100 м. Як правило, планують щонайменше один роздавальний кран на ділянку (захватку).

Питні фонтанчики і водозбірні крани, крім загальномайданчикових, установлюють у місцях відпочинку працівників, побутових містечків і пунктів харчування.

Мережі електропостачання будівельного майданчика влаштовують об'єднаними для всіх споживачів і проектують за кільцевою, радіальною чи мішаною схемами.

На схемі електропостачання потрібно показати: місце розміщення трансформаторних підстанцій, місця встановлення розподільних щитів (рубильників); траси ліній електропередач; місця розміщення освітлювальних пристроїв. При цьому практично всі рішення приймаються без опрацювання та обгрунтування виходячи лише з наступних, вироблених практикою, рекомендацій.

Транс­фор­ма­то­р­ну під­ста­н­цію і роз­по­діль­чі щи­ти по­трі­б­но роз­мі­щу­ва­ти, по мо­ж­ли­во­с­ті, в цен­т­рі на­ван­та­жень. Ра­ді­ус обслуговування підстанції приймається 400...500 м, радіус обслуговування щита (рубильника) - 6 м.

Траси ліній електропередач влаштовують переважно вздовж загальномайданчикових доріг.

Прожектори для загального (охоронного) освітлення території встановлюють: на мачтах або стовпах, розміщених по периметру будівельного майданчика, стовпах повітряних ліній електропостачання, на споруджених частинах будівель та інших конструкціях і спорудах. Відстань між ними не повинна перевищувати чотирикратної висоти їх установлення. Висота прожекторних мачт приймається в межах 12...24 м, стовпів - 6...8 м.