Практика страхування інвестиційних ризиків

Метою страхування інвестиційних ризиків є захист інвесторів від можливих втрат внаслідок зміни політичних і економічних факторів, що перешкоджають успішному здійсненню інвестиційного проекту й одержанню очікуваного прибутку

Для того щоб правильно оцінити пилив страхування на економічні показники і комерційну привабливість проекту, необхідно мати уявлення про типові умови надання страхового захисту і видах страхового покриття інвестиційних ризиків.

Види страхування інвестицій підрозділяються на дві великі групи:

- страхування від політичних (некомерційних) ризиків,

- страхування від комерційних ризиків.

Договори страхування від політичних ризиків укладаються при здійсненні інвестицій в іноземні країни. Цей вид страхування відрізняється складністю адекватної оцінки імовірності настання страхових випадків,вкрай високими розмірами можливого збитку. Тому приватні страхові компанії, за рідкісним винятком, не займаються цим видом страхування. Таке страхування проводять в основному державні структури країнн-походження інвестора і міжнародні фінансові організації.

Перелік ризиків при такому страхуванні формується з урахуванням наступних основних факторів:

- загальна політична й економічна ситуація в країні здійснення інвестицій;

- потенційні фінансові можливості;

- рівень розвитку промисловості, сільського господарства й інфраструктури;

- розмір ВНП;

- обсяги внутрішньої і зовнішньої заборгованості держави якість керування державою.

- своєчасність виконання міжнародних зобов'язань,

- дотримання прав інвесторів.

- рівень інфляції,

Об'єктом страхування можуть бути наступні види інвестицій: акції, інші цінні папери;прямі інвестиції. Страхування інвестиційних ризиків у багатьох випадках є обов'язковою умовою надання засобів під проекти.

Розкрийте зміст поняття „фінансування ризику”. Джерела фінансування та їх порівняльна характеристика

Фінансування ризиків:

1) передання (трансфер)

1.1 передання під фінансову гарантію

1.2 страхування

2) самофінансування

2.1 поточні надходження

2.2 резервні (страхові) надходження

2.3 кептивні страхові компанії

2.4 централізовані резервні фонди відомств

Головним етапом ризик-менеджменту с покриття негативних наслідків (збитків) ризиків фінансовими засобами. Кожний суб'єкт господарювання може сам фінансувати свої ризики або передавати їх іншому суб'єктові господарювання згідно з попередньою взаємною домовленістю. Самофінансування ризиків, відоме також як самострахування, є формою безпосереднього самостійного покриття збитків власними коштами.

За наявності коштів у фондах та резервах вони можуть бути використані аж до повного задоволення відповідної потреби. Істотним недоліком самофінансування ризиків є неможливість точного визначення потреби в резервних коштах через недостатню статистичну та розрахункову базу. А створення фонду в обсязі, меншому за майбутню реальну потребу, призведе до неповного фінансування ризику. Проте формування фондів та резервів у обсягах, більших за майбутні потреби в коштах, неминуче призведе до вилучення з господарського обігу значних фінансових ресурсів.

У тих випадках, коли збитки очікуються більшими за можливості господарського суб'єкта самому фінансувати свої ризики, постає потреба передати власну фінансову відповідальність за ними іншим суб'єктам, здатним до фінансування таких ризиків на певних умовах. Передання (трансфер) ризиків може здійснюватися у двох основних формах:

* ризики передаються під фінансову гарантію іншого суб'єкта;

* ризики передаються професійним страховикам на підставі договору страхування за відповідну плату.

Перша форма досить широко реалізується укладенням договорів поруки, згідно з якими на певних умовах ризик передається одним суб'єктом іншому. Ця форма має обмежене застосування, оскільки вимагає надзвичайно високої довіри між суб'єктами. Крім того, вона містить елементи гри.

Найпоширенішою формою трансферу ризиків є передання їх професійним страховикам. Страховик, на відміну від поручителя, беручи на себе зобов'язання за ризиками, має змогу вирівняти їх перерозподілом між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й у просторі, тобто серед суб'єктів певного середовища. Проте вирівнювання можна застосувати лише щодо певної категорії ризиків.