141. Спадкування за заповітом

особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті

Право на заповіт

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Секретний заповіт – заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Правове регулювання такого заповіту регламентовано ст. ст. 1249-1250 ЦК України

Заповіт подружжя – спільний заповіт щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Правове регулювання такого заповіту регламентовано ст. 1243 ЦК України

Заповіт з умовою – заповіт, в якому виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, пов’язане з певною умовою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Правове регулювання заповіту з умовою регламентовано ст. 1242 ЦК України

зміст

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, уповноваженими на це законом та підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі. За бажанням заповідача заповіт може бути посвідчений у присутності свідків (не менш ніж двох повністю дієздатних фізичних осіб) у порядку передбаченому ст. 1253 ЦК України. У цьому разі державна реєстрація у Спадковому реєстрі не вимагається.

Обсяг спадщини (права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому), тобто уся спадщина або її частина, що за волею заповідача повинні перейти до всіх спадкоємців пропорційно , або до кожного із них; коло спадкоємців за заповітом, якими можуть будь-які учасники цивільних відносин (або коло спадкоємців за законом, які усуваються заповітом від права на спадкування); інші заповідальні розпорядження передбачені ст. 1235-1240, ст. 1242-1244 ЦК України.

форма

© Є.О.Мічурін, О. Р. Шишка 2006-2011.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви або через складання нового заповіту. При цьому заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, коли такий заповіт був складений дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України) або складений під впливом насильства (ст. 231 ЦК України).

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі, затвердженому Постановою Кабінетом Міністрів України вiд 11.05.2011 р. № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі».

Якщо заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, то такий заповіт Є НІКЧЕМНИМ

Якщо заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, то такий заповіт Є НІКЧЕМНИМ

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

© Є.О.Мічурін, О. Р. Шишка 2006-2011.

розпорядження заповідача, яке міститься в заповіті і стосується порядку спадкування спадкоємцями чи порядку використання спадкового майна

Підпризначення спадкоємця – це призначення у заповіті нового (підпризначеного) спадкоємця на випадок, якщо вказаний у заповіті спадкоємець помре раніше відкриття спадщини чи не прийме її або відмовиться від прийняття спадщини, чи буде усунутий від права спадкування або на момент відкриття спадщини не буде виконана умова, згідно з якою у першепризначеного спадкоємця виникнуть права на спадкування (ст. 1244 ЦК України)

Призначення виконавця заповіту – покладання виконання заповіту на вказану у заповіті особу (виконавця заповіту)

Покладання – розпорядження, за яким на спадкоємця за заповітом покладається обов'язок на вчинення певних дій немайнового характеру (розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання) або дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (ст. 1240 ЦК України)

Заповідальний відказ (легат) – розпорядження заповідача, яким він покладає на спадкоємця за заповітом виконання якого-небудь зобов'язання на користь однієї або декількох осіб (відказоодержувачів), які й набувають право вимагати його виконання. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини (ст. 1237-1239 ЦК України).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення

При визначенні обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця

© Є.О.Мічурін, О. Р. Шишка 2006-2011.