Фізичне виховання та умови його ефективності.

з дисципліни «Нові технології у ФВ»

Виконавець:

доцент Лелека В.М.

Зав. кафедрою,

Доктор біологічних наук професор І. М. Рожков

План

1. Завдання і зміст фізичного виховання.

2. Шкільна програма з фізичного виховання визначає його зміст:

3. Умови ефективності фізичного виховання.

4. Сучасна зарубіжна педагогіка про мету виховання

Однією з найважливіших передумов гармонійності, повноцінного життя, самореалізації особистості є її здоров'я. Недаремно досі не втратило своєї значущості давнє латинське прислів'я «Здоровий дух у здоровому тілі». Саме на формування здорової, фізично повноцінної особистості спрямоване фізичне виховання.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров'я та загартовування організму, гармонійний розвиток функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Реалізується фізичне виховання в єдності з розумовим, моральним, трудовим, естетичним вихованням.

Завдання і зміст фізичного виховання.

Фізичне виховання має своєю метою зміцнення здоров'я і загартовування організму молодої людини, сприяння фізичному розвитку та підвищенню працездатності. Конкретно фізичне виховання спрямоване на формування, вдосконалення рухових якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності), стійкого інтересу до систематичних занять фізичними вправами, прищеплення гігієнічних навичок.

Шкільна програма з фізичного виховання визначає його зміст:

— теоретичні відомості із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, необхідні для самостійних занять фізичними вправами;

— гімнастичні вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку учнів;

— легка атлетика;

— рухливі ігри, розраховані на розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму, дисциплінованості;

— спортивні ігри;

— лижна підготовка;

— кросова і ковзанярська підготовка;

— плавання.

У фізичному вихованні використовують фізичні, природні та гігієнічні чинники.

До фізичних відносять спеціально організовані й свідомо виконувані рухові дії (гімнастику, ігри, туризм). Останнім часом набули популярності різні системи єдиноборств — як українські, коріння яких сягає козацької доби, так і східні.

Природні чинники — це сонце, повітря, вода, що посилюють оздоровчий вплив фізичних вправ на учнів.

До гігієнічних чинників належать гігієнічне забезпечення фізкультурних занять, раціональний режим навчальної праці, відпочинку, харчування, сну та ін.

Умови ефективності фізичного виховання.

За даними епідеміологічних досліджень 1998 p., здоровими можна вважати лише 27 % дітей дошкільного віку. Усього 65 % дітей і 60 % підлітків фізично гармонійно розвине ні. У м. Києві, наприклад, половина учнів старших класів за станом здоров'я має ускладнення щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини є непридатними або частково придатними до військової служби. Тому нині слід докорінно змінити усталені погляди на фізкультуру, фізичний стан людини, красу людського тіла як на щось другорядне, меншовартісне. Учитель власним прикладом повинен демонструвати важливість фізкультури, здорового способу життя, доводити свою прихильність до спорту, жити ним. Конче необхідно розвантажити навчальні програми. Йдеться про значне скорочення інформативного навчання з таким розрахунком, щоб загальна кількість навчальних предметів становила 4—7 у початкових класах і 10—12 у старших, як це характерно для європейських шкіл. Робочий тиждень у цьому разі не перевищуватиме 24—30 годин, включаючи виконання домашніх завдань. За цих умов може бути збільшено час на заняття фізичною культурою. Необхідно відмовитися від традиційних форм і режиму діяльності на уроці. Адже постійне сидіння за партою дуже шкідливе для здоров'я дитини.

Потрібен також перегляд концепцій і методики викладання фізкультури в школі. Слід подумати, чи варто фізкультуру взагалі вважати навчальним предметом в академічному сенсі. Це — форма активного відпочинку, вона має працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб людини.

Педагогічно продумана система фізичного виховання в шкільному житті сприятиме як оздоровленню підростаючих поколінь, так і комплексному підходу до здійснення морального, трудового й естетичного виховання.

Пильної уваги вимагає фізичне виховання студентів. Дослідження свідчать, що їх рухова активність триває приблизно 15 хв. на день, хоча гігієнічна норма — 2 год.

Фізкультурно-спортивна робота у вузі має відповідати індивідуальним і колективним запитам студентів і, крім традиційних, повинна передбачати нові форми (йога, аеробіка, ушу, шейпінг та ін.), застосування на заняттях технічних засобів і тренувального обладнання, використання музичного супроводу, кінофільмів тощо.

Прилученню учнів до фізкультури і спорту сприяють запровадження у школах уроку футболу, організаційна робота в цьому напрямі Федерації футболу України (ФФУ) та Міністерства освіти і науки України.

Зміст кожного напряму виховання реалізується передусім у процесі розкриття змісту навчальних предметів. Особливу роль при цьому відіграють дисципліни, що за змістом є ідентичними певному напряму виховання: курс «Основи держави і права» — правовому вихованню, «Основи економічних знань» — економічному, трудове навчання — трудовому, фізкультура — фізичному, уроки музики і співів, літератури — естетичному вихованню.

Великі можливості для різнобічного виховання має позакласна та позааудиторна виховна робота (гуртки, об'єднання, вечори тощо). Підбираючи форми і методи виховної роботи, педагоги мають враховувати вікові та індивідуальні особливості молодих людей, їх інтереси, здібності. Залучення їх до різних видів діяльності певного напряму виховної роботи дає змогу формувати в них практичні уміння в конкретній галузі.

Сучасна зарубіжна педагогіка про мету виховання

Більшість представників сучасної зарубіжної педагогіки мету виховання вбачає в адаптації людини до умов постіндустріального суспільства з урахуванням конкуренції на макро- та мікрорівнях. Водночас беруться до уваги глобальні проблеми.

Педагогіка неопозитивізму метою виховання вважає підготовку індивіда, здатного включитися в систему індустріального виробництва, яке функціонує як добре налагоджений механізм.

Педагогіка прагматизму мету виховання особистості вбачає у пристосуванні її до життя, у підготовці практиків, що вміють робити кар'єру, будувати свій бізнес.

Педагогіка екзистенціалізму передбачає створення умов для самореалізації особистості, зокрема індивідуалізацію навчання, що дає змогу реалізувати природні задатки людини.

Гуманістична педагогіка, на противагу педагогіці неопозитивізму, ставить за мету виховання гуманіста, формування в особистості високих моральних якостей, уміння спілкуватися, розуміти себе й інших людей. Сучасна особистість, гадають її представники, має вміти виживати, об'єднуючись із іншими людьми заради захисту життя на Землі. Ця педагогічна течія сформувалась як протест проти негативних наслідків стрімкого розвитку техніки, зменшення природних ресурсів, забруднення води, ґрунту, атмосфери.

Більшість напрямів зарубіжної педагогіки сходяться на тому, що виховання покликане також формувати законослухняну особистість, яка поважає закони і норми моралі демократичного суспільства, знає свої права і обов'язки та відповідально ставиться до їх виконання.

Залежно від засадничих принципів досягнення мети виховання пропонуються методи вирішення окремих проблем. Так, американська система морального виховання спирається на суверенність людської особистості, що діє за власним добрим спонуканням. Ця позиція потребує високої майстерності педагога, який повинен допомогти вихованцеві відчути себе впевненою у власних силах людиною. Значна увага приділяється і формуванню характеру. У більшості держав із традиційним демократичним устроєм зусилля педагогів зосереджено на тому, щоб молодь зрозуміла значущість громадянських прав і свобод. Навчальним планом школи передбачено відповідні предмети, які роз'яснюють конституційні права і свободи громадян, вчать користуватися ними.

Багато зусиль докладають педагоги і для прищеплення почуття патріотизму. Наприклад, в елементарній школі США обов'язковою є щоденна церемонія клятви державному прапору, що висить у кожному класі над дошкою. Перед початком занять діти встають, прикладають руку до серця, дивлячись на прапор, клянуться бути вірними «прапору, уряду, державі».

Цікавий досвід американських шкіл щодо дисциплінування учнів. Учителі та учні на загальних зборах приймають кодекс честі — звід правил, які всі учні зобов'язуються виконувати. У ньому сказано, як слід поводитися і працювати в бібліотеці, на спортивному майданчику, в залі під час розваг. Правила поведінки публікують у довіднику школи й вручають кожному учневі. Доводять їх і до відома батьків. Учнівський патруль стежить за порядком під час перерв, у їдальні, на спортивних майданчиках, на прилеглій до школи території.

Японські підлітки навчаються взаємоповаги у школі групової поведінки. Для цього їх залучають до групових бесід, під час яких кожен зобов'язаний відкриватися перед іншими і пояснювати причини своїх учинків. Конфлікти між собою діти уладнують, як правило, самі. Вчитель втручається тільки у вирішення найскладніших питань, інколи до цього залучають і батьківську раду класу.

Великого значення у школах Японії надають трудовому вихованню. Учнів навчають бути старанними, вміти наполегливо працювати в колективі й виявляти повагу до керівництва. Мета школи — підготувати вихованців до майбутньої кар'єри, озброївши їх основними знаннями про професії, корисні суспільству. Учні самотужки обирають навчальні курси, що найбільше відповідають запланованому професійному шляху.

Заслуговує на увагу і зарубіжний досвід виховної роботи у вищих навчальних закладах. Так, у Негевеському університеті (Ізраїль) створена студентська асоціація, яка є позаполітичною організацією. Представники студентів входять до складу багатьох університетських органів: Ради директорів, Виконавчого комітету, Сенату. В університеті проводять різноманітні культурні заходи: лекції, концерти, кінофільми, театральні постановки. У гуртожитках студенти мають змогу займатися хоровим співом, народними танцями і т. ін., підготувати черговий номер газети «Барабан». На добровільних засадах вони беруть участь у різних соціальних проектах, зокрема допомагають дітям із проблемних сімей. Спортивний центр університету має гімнастичний зал, шість тенісних кортів і два басейни. Діють клуби гандболу, волейболу, шах, плавання. Студентські команди представляють університет у різних змаганнях.