2.Сутність і особливості природокористування, його основні наукові категорії, закономірності, принципи. Проблема вдосконалення природокористування.

Принципи раціонального природокористування.

В узагальненому вигляді етичні й еколого – економічні принципи подано відомим американським ученим – екологом Д. Чирасом (1992р.) Він вирізнив три основні етичні принципи:

• Людство має обмежені запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети ( «не все тільки для нас»);

• Людство – частинка Природи і суб’єкт, на який поширюються всі її закони.

• Людство не повинно керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Головні еколого - екномічні принципи:

• Консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життєдіяльності;

• Рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;

• Відновлення ресурсів;

• Контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження;

• Упровадження нових технологій в енергетиці, промисловості, сільському господарстві, на транспорті;

• Уповільнення темпів зростання населення.

Слід пам’ятати, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, не прийнятний для людства в цілому, оскільки не гарантує екологічної та соціальної безпеки планети в соціально несправедливому світі.

Незважаючи на досконалість інженерних методів охорони природи та природоохоронного законодавства, підприємства не будуть їх використовувати, якщо це не буде їм вигідно. Слід зауважити, що власне природоохоронна діяльність не дає прибутку підприємствам, за винятком утилізації відходів, отриманих внаслідок процесу очищення стічних вод та газів, що викидаються в атмосферу. Більшість вловлених речовин є цінною сировиною (сірка, пил кольорових металів тощо) і можуть бути використані при виробництві продукції, сприяючи отриманню додаткового прибутку. Однак обладнання для вловлювання цих речовин та підготовка їх до подальшого використання часто вимагають таких видатків на придбання, монтаж та експлуатацію, котрі з'їдають весь прибуток від продажу виготовленої продукції.

Іншою причиною відсутності зацікавленості підприємств в природоохоронній діяльності є часто розбіжність часу забруднення або завдання шкоди навколишньому середовищу в іншій формі з моментом відшкодування збитків. Наприклад, надмірний вилов риби або надмірна вирубка деревини найсильніше відіб'ються на економіці галузі в майбутньому, а в поточному році навіть можуть дати прибуток. Забруднення повітря, води та продуктів харчування, особливо радіаційне, може відбитися на нашому здоров'ї через декілька років або десятиріч. А люди схильні більше клопотатися про нинішній день, ніж про майбутній, не замислюючись, що для усунення збитків в майбутньому будуть потрібні кошти, котрі набагато перевищуватимуть прибуток, отриманий шляхом порушення законів екології. Це явище має назву принципу віддаленості подій.

Ще однією важливою причиною того, що підприємства не дуже зацікавлені реалізовувати заходи з охорони навколишнього природного середовища, є неузгодженість між підприємствами-отруювачами та підприємствами-реципієнтами, котрі зазнають найбільших збитків від забруднення навколишнього середовища. Основними забруднювачами є хімічна, нафтохімічна, металургійна, целюлозно-паперова галузі, енергетичний комплекс тощо. Разом з тим, найбільших збитків зазнають охорона здоров'я, комунальне, сільське, лісове та рибне господарства, оскільки зростають видатки на лікування хворих, ремонт будівель, висаджування дерев замість загиблих, знижується врожайність та якість продуктів рослинництва, продуктивність тваринництва. Галузі-забруднювачі також зазнають збитків, принаймні через зростання захворюваності своїх працівників, однак вони значно менші, ніж видатки, котрі необхідні для здійснення повноцінної природоохоронної діяльності, з одного боку, та збитки, що завдаються підприємствам-реципієнтам, з другого.

У зв'язку з цим, поряд із поліпшенням екологічного виховання та освіти важливим завданням держави є створення таких умов діяльності підприємств, коли б вони були змушені займатися природоохоронною діяльністю або були матеріально зацікавленими у реалізації заходів у цій галузі.