Розділ 2 обґрунтування потреби у вапнуванні ґрунтів та розрахунок норм вапнуючого матеріалу

Хімічна меліорація – це заміна небажаних у складі ґрунтового вбирного комплексу (ҐВК) катіонів (водень, алюміній, залізо, марганець в кислих і натрію – в лужних ґрунтах на кальцій. Усувається надлишкова кислотність ґрунту вапнуванням, а надлишкова лужність – гіпсуванням. Хімічну меліорацію проводять до внесення добрив з метою створення оптимальної реакції ґрунтового розчину, кращого засвоєння елементів живлення з ґрунту і внесення добрив. Її проводять, як правило, один раз за ротацію сівозміни або у кілька років.

Кислотність ґрунту виникає під час підзолистого типу ґрун­тоутворення, коли ГВК насичується іонами Н⁺ та А1³⁺, а ґрунтові колоїди набувають явно виражених кислих властивостей. Підкис­лення ґрунту також відбувається в результаті тривалого застосу­вання фізіологічно кислих мінеральних добрив та в процесі жив­лення рослин, коли засвоєння елементів зумовлено виділенням у ґрунтовий розчин еквівалентної кількості іонів Н⁺.

Вапнування – внесення в ґрунт кальцію і магнію у вигляді карбонатів, оксидів або гідрокарбонатів для нейтралізації кислотності. Це головний і найбільш радикальний прийом покращення властивостей кислих ґрунтів. Він має багатосторонній вплив на покращення агрохімічних, агрофізичних і біологічних властивостей ґрунту, забезпечення живлення рослин кальцієм і магнієм, мобілізацію й іммобілізацію макро- і мікроелементів у ґрунті, створення оптимальних фізичних, водно-фізичних, та інших умов життя культурних рослин. У ґрунтах кальцій зустрічається у формі ряду мінералів (доломіт, кальцит та ін.) і різних солей. Водорозчинні солі кальцію утворюють у ґрунтовому розчині іони Са²⁺, які є доступними для рослин. Частина кальцію зв’язана ҐВК. Нестача кальцію в ґрунті призводить до уповільнення поглинання рослинами калію і бору, тому на вапнованих ґрунтах у першу чергу зустрічається їх калійне і борне голодування.

Кисла реакція ґрунту негативно впливає на його фізичні та фізико-хімічні властивості. Колоїдна частина кислих ґрунтів бід­на на основи і насамперед на кальцій та магній. Тому в таких ґрунтах зменшується ємність вбирання, знижується буферність, погіршується структура, пригнічується життєдіяльність корисних мікроорганізмів і зменшується нагромадження доступних форм по­живних речовин, майже повністю припиняється мінералізація ор­ганічних речовин. Водночас за умов кислої реакції в ґрунті поси­лено розвиваються паразити і збудники різних хвороб культурних рослин[2, 3]. Як меліорант ми використовуємо вапняне борошно яке містить 85-88% СаСО3.

Таблиця 2.1

План вапнування ґрунтів у сівозміні

№ та площа поля, га	рНКСІ	Нг, смоль/кг	Черговість вапнування в полях, рік	Норма СаСО3, т/га	Меліорант і вміст у ньому СаСО3, %	Норма меліоранту, т/га	Потрібно вапную чого матеріалу на поле, т
2,100	4,62	4,17	2012	6,25	85	7,35	735
4,100	5,67	3,55	2013	5,32	85	6,25	625
6,100	5,56	3,49	2014	5,23	85	6,15	615

У 2012 , 2013 і 2014 рр. будуть вапнуватись поля № 1; 4 і 6, оскільки гідролітична кислотність становить відповідно 4,17, 3,55 і 3,49 смоль/кг, що свідчить про першочергове вапнування згідно додатку Б методичних вказівок. Оптимальним показником рНсол. Є показник рівний 6.0, який є близьким до нейтрально слабосилого середовища. Як меліорант ми використовуємо вапняне борошно яке містить 85-88% СаСО3.