Кислотна обробка

Кислотна обробка - це спосіб впливу на нафтоносний пласт з допомогою кислоти, найчастіше соляної (HCI), з метою розширити пори і цим самим полегшити вихід нафти в свердловину.

Кислота, що закачується в пласт, по-перше, прочищає перфорацію, а по-друге, під тиском заходить через них в пори і роз'їдає їх, роблячи ширший прохід для нафти.

У практиці капітального ремонту свердловин (КРС) застосовуються два види кислотної обробки: звичайна («закачуванням в лоб») і селективна (СКО).

Кислотна обробка «закачування в лоб» простіша та полягає в тому, що НКТ спускають в свердловину до зони перфорації, після чого в свердловину під тиском закачують кислоту. Кислота задавлюється в перфорації і роз'їдає пори.

Однак, у цього методу значно більше недоліків, ніж переваг:

1. Неможливо контролювати напрямок кислоти, що закачується.

Свердловина часто пробурюється не через одну, а через кілька продуктивних зон, кожна з яких згодом перфорується. При цьому відомо, що зона може бути більш або менш продуктивною. При проведенні кислотної обробки необхідно закачувати кислоту в непрохідну перфорацію, тобто в той пласт, який працює гірше. Реально виходить, що при неможливості контролю напрямку кислоти, вона під тиском починає шукати найлегший вихід, отже, потрапляє навпаки в відкриті перфорації, тобто в той пласт, який добре працює. При цьому перфорації, для яких призначалася кислота, можуть виявитися необробленими.

2. Велика витрата кислоти.

Сама по собі кислота коштує досить дорого. При проведенні звичайної кислотної обробки та необхідності покрити всі зони для одержання результату, потрібен великий обсяг кислоти. Враховуючи те, що кислота не завжди потрапляє за призначенням, вартість витрат на проведення робіт може не виправдати результат.

3. Після закінчення звичайної кислотної обробки необхідно проведення додаткових робіт по вимиванню кислоти з свердловини технічною водою, нейтралізації її содою або іншим реагентом і вивезення нейтралізованої кислоти в місце поховання. Обсяг такої роботи зростає, від збільшення обсягу закачаної в свердловину кислоти.

У цілому звичайна кислотна обробка або "закачування в лоб'' проводиться у випадках неможливості закачати кислоту в перфорації, внаслідок їх майже повної непрохідності або за відсутності необхідного обладнання для проведення селективної кислотної обробки.

Селективна кислотна обробка (ско)

Цей тип кислотної обробки припускає тільну обробку всіх ділянок окремої зони перфорації за умови застосування кислотного пакера. Проведення СКО можна умовно поділити на 3 етапи.

1. Підготовчий етап.

На цьому етапі проводиться підготовка кислотної суміші та її тестування. Суміш готують у спеціальній кислотній ємності з внутрішнім антикорозійним покриттям. Кислоту та інші хімікати, як, наприклад, антикорозійні добавки заливають в ємність в строго встановленому порядку і пропорціях, при постійному перемішуванні. Коли суміш готова, беруть пробу кислоти і пробу нафти з свердловини. В лабораторії проводиться тест на сумісність кислоти з нафтою. Добре приготовлена суміш повинна відштовхувати нафту, а не змішуватися з нею.

Велика увага приділяється техніці безпеки. Персонал, що займається змішуванням кислоти, повинен проходити інструктаж по роботі з кислотою, мати захисний прогумований одяг, респіратори для захисту органів дихання від випаровувань та окуляри безпеки. Перед закачуванням кислоти все обладнання, а також лінії від насоса до свердловини обпресовують, тобто перевіряються на можливі витоки по з'єднаннях при підвищенні тиску. Сторонні люди до місця проведення таких робіт категорично не допускаються.