Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІУЛ іспит.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
795 Кб
Скачать
☆

43. Мотив долі та призначення поета в медитаціях Ліни Костенко. Місія митця в суспільстві в поетичному баченні л. Костенко. Проблема «митець і народ» у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» є перлиною української літератури ХХ століття. Центральною філософською проблемою твору є проблема митця й суспільства. Головна героїня — Маруся Чурай. Це людина, наділена геніальним піснетворчим даром, що означає надзвичайно тонку і багато в чому специфічну, не таку, як в інших, духовну організацію.

Ліна Костенко аналізує у своєму романі психологію творчості Марусі Чурай, її стосунки із суспільством. Учені, які досліджують психологічні особливості художньо талановитих людей, відзначають їх загострену здатність емоційно сприймати світ. 

Стосунки Марусі з коханим — Грицем Бобренком були виняткові. Любити її (митця) було непросто, бо в Марусі була глибинна, вразлива душа. Вона надто піддається настроям, як правило, мінорним. Маруся, як сказала Бобренчиха, «пасмурниця», а для декого й «чаклунка». Характерна ситуація для митця, котрий через своє особливе обдарування змушено піднятий над середовищем, стоїть вище нього і від цього постійно карається самотністю, відсутністю зріднених душ, чужими заздрощами та несправедливими намовами. Одвічна внутрішньо-конфліктна проблема «поет і натовп» є суттєвою для Марусі Чурай, головної героїні твору. Зовні Маруся звичайна дівчина, свою вищість вона просто не усвідомлює.

Гриць Бобренко зраджує Марусю, піддається умовлянням матері, яка хотіла оженити його на багатій Галі Вишняківні. Коли Гриць повертається до головної героїні, вона — людина із загостреним чуттям — просто не в змозі пробачити зраду. Маруся дійшла до думки про «нерівність душ» — своєї та Гриця. 

Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження. Багата, незвичайна інтенсивність емоційного життя Марусі — це той «тиск» почуттів, від яких вона звільняється характерним для всіх митців способом — через художню творчість. 

В розмові я, сказати б, то не дуже. 

А в пісні можу виспівати вас, — признається Маруся. За словами Івана Іскри, Маруся навіть «думає піснями». Найбільш радісні творчі миттєвості вона переживає, коли висловлює свої любовні почуття — у ту пору, коли любов у неї була щасливою.

Подружнє життя, позначене зрадою, неможливе для неї, у її розумінні воно позбавлене сенсу. Маруся не згодилася на повернення Гриця, бо його зрада «цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?»  Слухаючи пісні у виконанні кобзаря й мандрівного дяка, Маруся Чурай задумується над призначенням пісні, здогадується про нетлінність пісні у часі. 

Отже, життя видатної піснетворки було непростим. Маруся рано помирає від надмірних переживань та сухот. її було засуджено за вбивство Гриця Бобренка, але грамота від Богдана Хмельницького скасувала вирок. Коротке життя видатної поетеси Марусі Чурай закінчується весною, але у цьому світі її пісні залишаються ще надовго, можливо, й назавжди. 

? (22). Проблематика та образи роману у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко.

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” є перлиною української літератури ХХ століття. Як і кожний видатний твір, він наділений глибокою, а точніше сказати, глибиною змістовністю, осягнення якої потребує як добре розвинутої уяви, так і напруженої роботи душі. Центральною філософською проблемою твору є проблема митця й суспільства.

Проблема «нерівності душ» у романі реалізується за допомогою образів Марусі й Гриця. Незвичайність любовного сюжету у романі випливає із незвичайності самої Марусі Чурай. Проблема становища жінки. Вибір життєвого шляху. Злочин і кара, зрада і покарання. Нерозділене кохання. Духовне воскресіння.

Ліна Костенко у своєму історичному романі у віршах «Ма­руся Чурай» створила досить реалістичні образи історичних героїв і вигаданих персонажів. Вони немов розповідають історію видатної української піснярки Ма­русі Чурай. Твір побудований на протиставленні високого й низького, призем­леного й духовного. За своїм внутрішнім світом та вибором життєвих пріоритетів герої поділені на дві групи — «лицарі» й «безкрилі», запорожці й «домарики» або люди й «людці».. Принцип такого поділення полягає на ставленні персонажів до го­ловної героїні.

Маруся. (Маруся Чурай — постать із легенди, але язик не повертається на­звати її «легендарною постаттю», бо легендарні постаті схожі на бронзові монументи, у той час як Маруся залишалась і залишиться назавжди жи­вою, молодою та красивою дівчиною, яка виливала свій сум та радощі у піснях, яка щиро кохала, але не могла змиритися зі зрадою, зі змізернсн- ням людської душі. Маруся — «голос наш, і пісня, і душа». У душі герої ні відбуваються складні процеси і перетворення, але вона не втрачає своєї життєвої мудрості, чистоти.) Маруся Чурай - символ пробудження української народної пісні; символ України, українського народу; дівочої чистоти й вроди; вірності і палкого кохання; міцності духу; великої сили волі; співочої душі України; пісенного таланту українського народу; великого жіночого болю.

2.     Гриць. (Гриць «живе на дві душі». Це людина, яка зазнала трагічного роз- половинення власного світовідчуття, власної душі. Гриць кохає Марусю, він ладен усе віддати, щоб бути з коханою, але з іншого боку на нього тис не його мати, яка хоче оженити сина із багатою. Десь глибоко в Грицеві проростають ті паростки пристосуванства, прагматизму та інших не най кращих рис, які він запозичив від оточуючих. Гриць стає ніби на розпутті, не знаючи, чи врятують його кохання та велич людської душі, а чи поглине його болото життєвої марноти та суєти.)

3.Іван Іскра - полковий обозний, син Остряниці Якова, козацького гетьмана, звиклий до випробувань і битв. Тільки-но заграли знову труби до походу, війнуло громом з Тясьмина-ріки, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок - найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі.

Цей грізний воїн, всією душею кохаючи Марусю, розуміє ставлення дівчини до Гриця Бобренка. Його культура, душевне благородство виказують себе в кожному порухові його душі, у кожному вчинку. Маруся для Іскри - не просто дівчина, яка схибила, Маруся для нього символ України, її пісня, її поетичне єство. На суді схвильовано і вирішально звучить його слово:

Я прошу, люди, вислухать мене.

Багато слів страшних тут наговорено.

Ніхто не говорив про головне.

Я, може, божевільним тут здаюся.

Ми з вами люди різного коша.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа!

Коли в похід виходила батава, -

її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.

4.Іншу рису козацтва відтінює Лесько Черкес - справедлива, відчайдушна душа, він з презирством ставиться до судеиських: “Ви, канцілюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло… в походах небувальці”. Гарячий і поривистий, шаблюкою рубає судейський стіл. Носієм справедливості, великим державним мужем, провідний розум якого урівноважує всі народні проблеми, страждання і боріння, проходить у творі великий гетьман Богдан Хмельницький. За його наказом піднімається Україна:

Богдан підняв козацтво за свободу,

Універсалом обіслав полки.

5. Другорядні образи. (Другорядні образи, як мені здалося, не менш життє подібні та яскраві, ніж головні. У цьому, напевне, великий талант Ліни Костенко. Серед другорядних персонажів роману слід окремо назвати дяка (людину просту та мудру, яка багато знає і глибоко переймається долею своєї країни, дуже повчальними видаються читачеві роздуми дяка про іс­торію України, про відсутність історії народу, про роль історичних подііі минулого у теперішньому та майбутньому); родина Вишняків є яскравим прикладом змізернення людських душ; філософія пристосуванства та орі­єнтації на матеріальне не обминала деяких людей за усіх часів; нема нічого поганого в тому, щоб піклуватися про матеріальні статки своєї родини, але не слід при цьому забувати про духовне, про вічні цінності. Ліна Костенко створює панорамну, широку картину тогочасної дійсності, залучаючи до неї і образи героїчних козаків, і звичайних селян, людей різного віку, різ них професій та з різними характерами.)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]