1.2. Принципи державно-приватного партнерства та сфери його застосування

Через зміст принципів державно-приватного партнерства законодавець мав за мету закріпити такі правові підвалини його здійснення, в яких би максимально втілювалася ідея про адекватну міру балансу різнонаправлених інтересів його публічних та приватних суб’єктів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство» до основних принципів здійснення державно-приватного партнерства належать:

- рівність перед законом державних та приватних партнерів;

- заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

- узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

- незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать АР Крим, переданих приватному партнеру;

- визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

- справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

- визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом.

Застосовується державно-приватне партнерство сферах пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування, крім таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції, виробництва, транспортування і постачання тепла та розподілу і постачання природного газу, будівництва та/або експлуатації автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури, машинобудування, збору, очищення та розподілення води, а також в інших сферах, перелічених у ст. 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство». Однак цей перелік є відкритим, оскільки, як зазначається у вищевказаній статті, державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям. При цьому державно-приватне партнерство застосовується з урахуванням особливостей правового режиму щодо окремих об'єктів та окремих видів діяльності, встановлених законом.

Здійснення державно-приватного партнерства у сферах його застосування передбачає виконання однієї або кількох функцій, які слід розуміти як напрямки діяльності партнерів. Це проектування, фінансування, будівництво, відновлення (реконструкція, модернізація), експлуатація, пошук, обслуговування, а також інші функції, пов'язані з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

1.3. Об’єкти державно-приватного партнерства та форми його здійснення

Як зазначено у ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» об'єкти державно-приватного партнерства – це об'єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать АРК. Об'єктами державно-приватного партнерства можуть бути:

- існуючі, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об'єкти, у тому числі ділянки надр;

- створювані чи придбані об'єкти.

Така диспозиція вище процитованої статті в цілому відповідає зарубіжній практиці публічно-приватного партнерства, яке може відбуватися або на вже створених об’єктах публічної власності, або мати за мету спорудження чи реконструкцію нових об’єктів (наприклад, транспортної, спортивної чи іншої соціально значимої інфраструктури). Однак якщо в закордонних юрисдикціях новостворені об’єкти в період їх експлуатації перебувають у приватній власності інвестора, що їх збудував, то згідно із українським законодавством такої можливості не виникає. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» передача об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать АРК, приватному партнеру для виконання умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, не зумовлює перехід права власності на ці об'єкти до приватного партнера. Такі об'єкти підлягають поверненню державному партнеру після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Право власності на об'єкти, що добудовані, перебудовані, реконструйовані в рамках державно-приватного партнерства, також належить державному партнеру. Таким чином, законодавець в Законі України «Про державно-приватне партнерство», акцентуючись на моментах охорони права державної та комунальної власності, унеможливлює використання низки перевірених закордонною практикою схем публічно-державного партнерства, в яких право власності на споруджені об’єкти в період окупності понесених інвестором витрат та отримання обумовленого сторонами прибутку тимчасово належить приватному партнеру, або ж передається йому (наприклад, взаємодія за алгоритмом «Будівництво – управління - передача», англійською мовою «Build – operate - transfer», скорочено «BOT»). У закордонній практиці створення приватним партнером тих чи інших об’єктів та, відповідно, можливість перебування цих об’єктів у власності інвестора передбачається і в низці інших схем публічно-приватного партнерства по моделі концесії, як – от «Будівництво – передача – управління» (англійською мовою «Build – transfer – operate», скорочено «BTO»), «Будівництво – володіння – управління» (англійською мовою «Build – own – operate», скорочено «BOO»), «Будівництво – володіння – управління – передача» (англійською мовою «Build – own – operate - transfer», скорочено «BOOT») тощо.

Об'єктами державно-приватного партнерства не можуть бути об'єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію. З іншого боку, об'єкти державно-приватного партнерства не можуть бути приватизовані протягом усього строку здійснення державно-приватного партнерства.

Господарська діяльність на об’єктах державно-приватного партнерства здійснюється на договірній основі. Договори, що укладаються в рамках державно-приватного партнерства, у чинному законодавстві кваліфікуються як форми його здійснення. Зокрема, відповідно, до Закону України «Про державно-приватне партнерство» та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про концесію, спільну діяльність, розподіл продукції та інші договори. Істотні умови договорів, що укладаються в рамках здійснення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимогам, встановленим законами України, а вид договору, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, визначається органом, який приймає рішення про здійснення державно-приватного партнерства.