Тема 8. Згуртованість та соціальний розвиток колективу

142. Згуртованість – це єдність поведінки членів колективу, побудована на:

+ поєднанні індивідуальних та колективних цінностей, норм поведінки, інтересів у загальному процесі діяльності;

– спільності мети працівників;

– спільності методів діяльності;

– спільності інтересів, цінностей, норм поведінки у вільний від роботи час.

143. Сила тяжіння до колективу його членів, можливість їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукає її зберігати активність у групі і перешкоджає виходу з неї, – це:

– мобільність колективу;

+ згуртованість колективу;

– компетентність колективу;

– стабільність колективу.

144. Негативною характеристикою згуртованих груп є:

– кооперативність;

– демократичність;

+ схильність до групового мислення;

– індивідуальна і загальна відповідальність.

145. Схильність до переоцінки правильності своїх дій і сприймання із захопленням ризикованих рішень є характеристикою групового мислення і групового тиску:

– ігнорування неприємної або небажаної інформації;

– негативної стереотипізації сторонніх;

– ілюзії постійної єдності;

+ ілюзії невразливості групи.

146. Характеристика групового мислення і групового тиску за якої цілі, думки і досягнення зовнішніх конкурентів, як правило, трактуються як слабкі, невірні, ворожі – це:

– ігнорування неприємної або небажаної інформації;

+ негативна стереотипізація сторонніх;

– ілюзія постійної єдності;

– ілюзія невразливості групи.

147. До характеристик групового мислення та групового тиску не належать:

– відсіювання неприємної або непотрібної інформації;

– негативна стереотипізація сторонніх;

+ відсутність соціального тиску на незгодних;

– ілюзія постійної єдності.

148. Чинником, який негативно впливає на групову згуртованість, є:

– просторова близькість;

– психологічна сумісність;

+ авторитаризм групових відносин;

– позитивна думка членів групи один про одного.

149. Стадією формування згуртованої групи, за якої група є здатною до прийняття колективних рішень, є:

– прийняття членами групи один одного;

+ розвиток комунікацій;

– формування групової солідарності;

– прагнення до максимізації групового успіху.

150. Стадією формування згуртованої групи, за якої відбувається зростання довіри і зміцнення почуття групової ідентичності є:

– прийняття членами групи один одного;

– розвиток комунікацій;

+ формування групової солідарності;

– прагнення до максимізації групового успіху.

151. Сукупність індивідуальних якостей членів групи, що забезпечують злагодженість і ефективність їхньої діяльності, – це:

– згуртованість групи;

– необхідна умова командної роботи;

– соціально-психологічна сумісність працівників;

+ психологічна сумісність членів групи.

152. Відповідність темпераментів членів колективу становить основу:

– соціальної сумісності працівників;

+ психологічної сумісності працівників;

– групової згуртованості;

– соціально-психологічної сумісності працівників.

153. Відповідність професійних і моральних якостей працівників становить основу:

– соціальної сумісності працівників;

– психологічної сумісності працівників;

– групової згуртованості;

+ соціально-психологічної сумісності працівників.

154. Відносно постійна система поведінки згідно з установленим еталоном – це:

– норма поведінки;

+ роль;

– система цінностей;

– статус.

155. Найбільш активний член колективу, який захоплює оточення своїм прикладом на дії з реалізації встановленої мети, – це:

– «виконавець»;

– «координатор»;

+ «ентузіаст»;

– «генератор ідей».

156. Працівник, який має гарні здібності і талант, розробляє варіанти вирішення будь-яких проблем, що стоять перед колективом, проте в силу своєї неактивності і незібраності не в змозі їх реалізувати:

– «виконавець»;

– «помічник»;

– «ентузіаст»;

+ «генератор ідей».

157. Працівник, який сумлінно реалізує чужі ідеї, але потребує за цього постійного керівництва і стимулювання:

+ «виконавець»;

– «помічник»;

– «шліфувальник»;

– «генератор ідей».

158. Працівник, який має широкий погляд на проблему і тому, за необхідності, вміє узгодити її вирішення з іншими завданнями колективу:

– «виконавець»;

– «помічник»;

+ «шліфувальник»;

– «генератор ідей».

159. Працівник, який особисто ні до чого не прагне, задовольняється другими ролями, але готовий завжди допомогти іншим у роботі та житті:

– «виконавець»;

+ «помічник»;

– «шліфувальник»;

– «генератор ідей».

160. Ролі працівників у колективі поділяють на такі групи:

– виробничі та соціальні;

– особистісні та групові;

– особистісні та міжособистісні;

+ виробничі та міжособистісні.

161. Процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці – це:

– психологічний розвиток колективу;

– духовний розвиток колективу;

+ соціальний розвиток колективу;

– культурний розвиток колективу.